Андрій Георгійович Покровський: биография

На службі Української Народної Республіки та Українській Державі

Віце-адмірал, будучи за походженням українцем, не міг не підтримувати національне українське морське рух, який активізувався влітку 1917 р., незабаром після Лютневої революції. Підтримував українські флотські організації -Рух за єднання матросів,Українську Чорноморську Громаду, суспільство«Кобзар». Вітав перехід частини флоту під владу Центральної Ради. Після жовтневої революції, і поразки українського морського руху, адмірал, рятуючись від більшовиків, змушений переїхати до Одеси, яка контролювалася збройними формуваннями Центральної Ради. Наприкінці грудня 1917 р. покинув Одесу і переїхав до Києва.

У грудні 1917 р. офіційно перейшов на службу Центральній раді. У січні 1918 р. віце-адмірал А. Покровський працював в Морському Секретаріаті над організацією національного українського флоту і активно противився наміру Центральної Ради здійснити реалізацію ідеї добровільної служби в українському флоті, однак йому це не вдалося.

27 березня 1918 р., після звільнення Одеси й півдня України віце-адмірала А. Покровського призначили начальником охорони Південно-Західного частині Чорного моря з тимчасовим штабом в Одесі. Його зусиллями були реорганізовані Дунайська і Транспортні флотилії. Однак створений флот не діяв, а сам Покровський весь цей час перебував у Києві, намагаючись координувати діяльність морського відомства. 24 квітня 1918 віце-адмірал призначається головним начальником усіх портів Чорного і Азовського морів.

Незабаром після встановлення Гетьманату Скоропадського, віце-адмірал за особливі заслуги перед відродженням українського флоту, проводиться гетьманом у адмірали, ставши таким чином першим повним адміралом Українського Державного Флоту.

У наступні місяці, адміралом у значній мірі будуть подолані наслідки ситуації, яка склалася 29 квітня 1918, коли Чорноморський флот під командуванням адмірала Сабліна заявив про свій перехід на бік Центральної Ради та підняв український прапор, але потім, більшовики, загітував команди деяких кораблів домоглися того, що екіпажі останніх відвели їх до Новоросійська. Оскільки ця подія було прямим порушенням Брестського мирного договору, німці незабаром окупували Севастополь і своїми силами розформували ту частину флоту, яка не піддалася на провокації більшовиків і залишилася в Севастополі під українським прапором, так як німці всер'ез побоювалися повторення цієї ситуації.

Природно, такий захоплення флоту обурив все керівництво українського флоту. Адмірал Покровський був у числі тих, хто вимагав якнайшвидшого повернення України всього флоту. І вже в травні 1918 Українській Державі, ще до її формального визнання, передають кораблі спочатку Дунайської флотилії, а 20 травня - будуються в Миколаєві лінкори, есмінці, крейсери та підводні човни.

10 травня 1918 гетьман створив комісію з реформування морського відомства. Начальником комісії був призначений адмірал Покровський У підсумку було вирішено відомство залишити в складі військового міністерства, не виділяючи його як окреме міністерство.

20 травня 1918 наказом Головного командира портів Чорного моря адмірала Покровського було призначено комісії для передачі німецькому командуванню колишнього німецького пароплава «Кача». У цей же день в українську транспортну флотилію під українським прапором передані великі вантажопасажирські лайнери «Петро Великий», «Олександр III» і «Микола I». З початком світової війни царський уряд мобілізував ці пароплави і використовувало їх як гідрокрейсерів і військових транспортів. При Українській Державі кораблі були роззброєні(згідно з чинним українським морського законодавства)- вони ж і стали першими великими українськими торговельними кораблями сучасності.