Альфред Пошон: біографія

З 11 років навчався в Женеві у Луї Рея, соліста женевського Великого театру, співучня Ежена Ізаї і, пізніше, вчителя Ернеста Блоха. З 12 років грав в одному з оркестрів міста, брав участь і в ансамблевому музикуванні. У 1895 р. за порадою приїжджав до Женеви на гастролі Йозефа Йоахіма відправився до Бельгії і вступив до Льежский консерваторію в клас Сезара Томсона, який справив на нього визначальний вплив. У 1898 р. пішов за своїм учителем у Брюссельську консерваторію, де протягом трьох років був одним з його асистентів.

У 1901 р. вийшов у відставку й оселився у Відні, де незабаром познайомився з американським банкіром швейцарського походження Едуардом де Коппе, що запросив Пошона взяти участь в аматорському струнному квартеті, що збиралися в нью-йоркському будинку Коппе протягом півтора десятиліть. Пошон замість цього запропонував Коппе створити новий професійний колектив і запросив для участі в ньому двох своїх товаришів по навчанню по класу Томсона - Адольфо Бетті і Уго Ара. Так в 1902 р. виник Квартет Флонзале - один з провідних камерних ансамблів початку XX століття, який проіснував, при беззмінному участю Пошона в якості другої скрипки, до 1929 року. Авторитет квартету був настільки високий, що музичне видавництво Шірмера замовило Пошону підручник квартетної ігри (англ.A Progressive Method of String-Quartet Playing; 1915), опублікований потім також у французькому та іспанською перекладах і присвячений Елізабет Кулідж. Після розпуску Квартету Флонзале в 1929 р. Пошон створив власний Квартет Страдіваріус, що проіснував до 1938 р., - у його складі Пошон грав вже першу скрипку. Серед учасників цього квартету був Фелікс Варбург з відомого банкірського роду Варбургів, якому Пошон присвятив свою п'єсу «Єврейська фантазія» (фр.Fantaisie h?bra?que; 1931). Серед інших творів Пошона, написаних переважно для камерних складів і заснованих на разноязикой фольклорному матеріалі, - «Індіанська сюїта», квартети.

У 1941-1957 рр.. Пошон очолював Лозаннську консерваторію, в якій значно розширив склад наявних класів (відкривши, зокрема, диригентський клас на чолі з Паулем Галушки), заснував консерваторську бібліотеку і консерваторський журнал, а в 1948 р. ще й спеціалізоване видання «Органна кафедра» (фр.La Tribune de l 'orgue). За ініціативою Пошона був організований обмін концертними програмами з консерваторіями Льєжа, Парижа і Брюсселя, часто ці концерти транслювалися по Радіо Лозанни. Як відомий фахівець Пошон входив у журі багатьох виконавських конкурсів - зокрема, брав участь у журі першого Міжнародного конкурсу імені Чайковського в 1958 році.

Комментарии

Сайт: Википедия