Про знаменитості
Іван Степанович Проханов: біографія
-
релігійний і політичний діяч
Біографія
І. С. Проханов народився 17 квітня 1869 р. у м. Владикавказі. Його батько належав до громади молокан, але в 1875 році приєднався до групи баптистів. У листопаді 1886 р. до цієї ж громаді приєднався і сам Проханов.
З 1888 році в період навчання в Технологічному інституті Санкт-Петербурга, Проханов активно бере участь у діяльності руху євангельських християн, серед яких висувається в лідери. В умовах переслідувань з боку уряду Олександра III, в 1895 р. Проханов виїжджає за кордон, де отримує богословську освіту у баптистському коледжі в м. Брістолі (Англія), а також Конгрегаціональном коледжі в м. Лондоні. Крім того, він провів по півроку в Берлінському і Паризькому університетах, де також студіював богослов'я.
З 1901 р. знову служить в Санкт-Петербурзі. Редагує і видає кілька збірок духовних пісень, організовує правовий захист переслідуваних євангельських громад, починає випускати періодичні видання - християнські газети і журнали.
У 1909 році в ході що відбулася в Санкт-Петербурзі конференції оголошується про створення Всеросійського союзу Євангельських християн , президентом якого був обраний Проханов.
На Другому Всесвітньому конгресі баптистів в 1911 р. ВСІХ увійшов у Всесвітній баптистський альянс, а Проханов був обраний одним з шести віце-президентів цього міжнародного об'єднання.
Після революції 1917 р. Проханов, незважаючи на загибель в роки Громадянської війни дружини і втрату в 1926 р. сина, продовжив свою діяльність як керівника ВСІХ до 1928 року, коли був змушений покинути країну в умовах відновилися репресій проти релігійних лідерів.
За кордоном продовжував літературно-публіцистичну працю, займався організацією Всесвітнього союзу євангельських християн.
Помер 6 жовтня 1935 року в м. Берліні.
Керівництво євангельським рухом
Основним завданням, яке ставив Проханов перед собою і перед керованим ним рухом євангельських християн була місіонерська робота серед народів Росії.
Сам І.С. Проханов стверджував: «Яким би величними і помпезними не були служіння і ритуали, і якими б прекрасними не були древні храми, якщо народ не знає Слова Божого і не живе згідно з Біблією, то і не може бути справжнього духовного життя серед російських людей».
З червня 1902 з ініціативи Проханова євангельськими християнами розпочата активна місіонерська кампанія, в рамках якої проповідники були спрямовані у віддалені райони країни, включаючи Крайню Північ, а кілька місіонерів убутку навіть у Китай та Індію.
nс цього часу і до 1928 року союз євангельських християн підтримував не менше 600 місіонерів, які працювали по всій Росії і зарубіжжю.
Християнський світогляд Проханова відрізнялося соціальною спрямованістю. Ще до революції він організував господарську артіль в Криму. Але особливо активно була розгорнута господарська діяльність євангельських віруючих після революції 1917 року, коли почалося активне формування євангельських сільгосппідприємств, деякі з яких продовжували працювати до початку масової колективізації.
Велику увагу приділяв Проханов християнському освіти. У 1913 році за його ініціативою було відкрито біблійні курси проповідників-євангелістів, фактично стали першими протестантської богословської школою в Росії з навчанням російською мовою. Зазначені курси, перетворені в 1922 році в біблійну школу, продовжували функціонувати до 1929 року
Літературна діяльність
У 1902 році І. С. Проханов завершує роботу над першою збіркою духовних пісень євангельських християн « Гуслі »і видає його в одному з видавництв м. Санкт-Петербурга тиражем 20 тис. екземплярів, які практично відразу розходяться по громадам.
Згодом ним же видано ще ряд віршованих та пісенних збірок, до яких, крім переведених з іноземних мов класичних протестантських гімнів, увійшли роботи вітчизняних поетів. Саме зібрані Прохановим гімни до теперішнього часу становлять основу збірників духовних пісень («Пісня Відродження» та інші), використовуваних в російськомовних громадах євангельських християн і баптистів усього світу.
Самим Прохановим було написано і видано понад 600 віршів духовного змісту.
З січня 1906 року розпочинається видання журналу «Християнин», який надалі виходив з невеликими перервами до кінця 1928 року.
З січня 1910 почалося видання газети «Ранкова зірка», також духовно-морального спрямування.
В еміграції пише і видає автобіографічний твір «У казані Росії», де викладає свій погляд на історію і перспективи руху євангельських християн в Росії і СРСР.