Ален Роб-Гріє: біографія

Біографія

Закінчив Національний інститут агрономії. Перший роман Роб-Гріє «Царевбивство» написаний ним у 1949 році і залишався неопублікованим до 1978 року. Рукопис роману був запропонований автором одному з найбільших паризьких видавництв "Галлімар", яке відмовилося його публікувати. Однак перший досвід Роб-Гріє був помічений, і рукопис відправили літературному консультантові іншого видавництва - «Мінюї».

У наступні два роки Роб-Гріє працює інженером у Колоніальному інституті плодових і цитрусових, часто буваючи в Марокко, Французької Гвіані, на Гваделупі та на Мартініці. Наприкінці 1950 року він залишає цю посаду за станом здоров'я. Повернувшись до Франції, він пише свій другий роман «Гумки» («Les Gommes»), інший варіант перекладу назви на російську мову - «Гумки», і пропонує його видавництву "Мінюї». Це видавництво й опублікувало роман у 1953 році. Тоді критика не надала роману особливого значення. Однак відтоді Роб-Гріє зосередився на літературній творчості.

Справжній успіх письменника пов'язаний з виходом у світ в 1953 році його наступного роману - «Спостерігач». Роман отримав престижну премію Критики, що супроводжувалося гучним скандалом. Ряд газет публікують цілком розгромні статті, в яких йдеться, що книга заслуговує не престижної премії, а розгляду в суді на предмет образи суспільної моралі. Самому авторові навіть рекомендують лікуватися в психіатричній клініці. Однак, Роб-Гріє одержав і широку підтримку з боку таких відомих критиків, як Ролан Барт, Моріс Бланшо. На захист письменника висловилися також Альбер Камю і Андре Бретон.

Завдяки їхній підтримці Роб-Гріє одержує в журналі "Експрес" колонку, в якій публікує серію з дев'яти статей під загальним заголовком "Література сьогодні". Ці статті, що публікувалися з жовтня 1955 по лютий 1956 роки пізніше лягли в основу програмного збірника есе "За новий роман», що став маніфестом названого напрямку. Щораз виступи письменника були приводом для запеклих літературних дискусій, які не припинялися до кінця 1970-х років. Роб-Гріє стає рецензентом, а пізніше літературним директором видавництва «Мінюї». Під його керівництвом це видавництво стало справжнім центром течії нового роману. А сам Роб-Гріє стає визнаним лідером руху, до якого приєдналися Мішель Бютор, Наталі Саррот, Маргеріт Дюрас, Клод Сімон, Робер Пенже. Роб-Гріє продовжує активно писати. Виходять його романи "У лабіринті" (1959), "Ревнощі" (1957). На початку 1960-х письменник активно включається в роботу в кінематографі, спочатку як сценарист, а пізніше і як плідний режисер.

У 1971-1995 рр.. викладав у Нью-Йоркському університеті, потім повернувся у Францію й поселився в Каннах.

У 1985 році Роб-Гріє знову шокує читачів і критиків, випустивши у світ "Дзеркало,» - першу частину автобіографічної трилогії. Друга частина, "Анжеліка, або Ворожіння", з'явилася в 1988, а третя - "Останні дні Коринфу" - в 1994. Ця трилогія мало схожа на традиційну автобіографію. У цій псевдоавтобіографіі автор вільно змішує шари реальності й фантазії, підтверджуючи свою славу літературного експериментатора.

У 2001 році у видавництві «Мінюї" виходить останній роман письменника - "Повторення". Він являє собою літературну гру, навіть автопародія. Автор під виглядом якогось іншого оповідача часто сам вступає в оповідання, корегуючи його. У тексті вказується на сховані літературні алюзії, зокрема, і на інші твори самого Роб-Гріє. У романі описується шпигунська історія з років початку холодної війни. Розгортається шпигунський роман, наповнюється все більшою і більшою кількістю химерних деталей.

Комментарии