Олександр Ілліч Родимцев: біографія

Біографія

Народився 8 березня 1905 року в селі Шарлик (нині Шарликського району Оренбурзької області) в бідній селянській родині. Російський. Член ВКП (б) / КПРС з 1929 року. У Червоній Армії з 1927 року. У 1932 році закінчив Військову школу імені ВЦВК. Брав участь у громадянській війні в Іспанії.

Звання Героя Радянського Союзу майору Родимцеву Олександру Іллічу присвоєне 22 жовтня 1937 року за зразкове виконання особливого завдання в Іспанії.

Брав участь у визвольному поході в Західну Білорусію. У 1939 році він закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. У 1940 брав участь у радянсько-фінській війні.

У роки Великої Вітчизняної війни О. І. Родимцев командував 5-ою бригадою 3-го повітряно-десантного корпусу (5-а, 6-а, 212-я ВДБр), яка в 1941 р. брала участь в обороні Києва. 06.11.1941 управління 5-ої вдбр було розгорнуто в управління 87-ї стрілецької дивізії, створеної з військ 3-го ВДК, яку очолив Родимців. 19.01.1942 87-та стрілецька дивізія була переформована в 13-у гвардійську стрілецьку дивізію. 13-а гвардійська стрілецька дивізія (згодом - 13-а Полтавська ордена Леніна двічі Червонопрапорна гвардійська стрілецька дивізія) увійшла до складу 62-ї армії, героїчно захищала Сталінград. Генерал-майор (21.05.1942). З 1943 року Родимцев - командир 32-го гвардійського стрілецького корпусу, з яким дійшов до столиці Чехословаччини - Праги. Генерал-лейтенант (17.01.1944).

Другої медалі «Золота Зірка» командир 32-го гвардійського стрілецького корпусу гвардії генерал-лейтенант Родимцев удостоїлися 2 червня 1945 року за вміле керівництво військами при форсуванні річки Одер 25 січня 1945 в районі населеного пункту Лінден (Польща), особистий героїзм і мужність.

Після війни закінчив Вищі академічні курси при Академії Генерального штабу. Був командиром з'єднання, помічником командувача військами округу, головним військовим радником і військовим аташе в Албанії. З 1956 року служив у військах. З 1966 року - в групі генеральних інспекторів МО СРСР. Обирався депутатом Верховної Ради РРФСР другого скликання і депутатом Верховної Ради СРСР третього скликання.

А. І. Родимцев помер у Москві 13 квітня 1977 року.

Твори

• «Твої, Вітчизно, сини»
• «Під небом Іспанії»
• «На останньому рубежі»
• «Люди легендарного подвигу»
• «Гвардійці стояли на смерть»
• «Машенька з Мишоловки»

Нагороди

• Медалі
• 4 ордени Червоного Прапора
• Орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня
• 3 ордени Леніна
• Орден Кутузова 2-го ступеня
• 2 ордени Суворова 2-го ступеня
• Орден Жовтневої Революції
• Ордени та медалі іноземних держав.
• 2 ордени Червоної Зірки

Пам'ять

• У Саратові 87 гімназія імені 13 гвардійської дивізії генерала Родимцева.
• Ім'ям Родимцева названі вулиці у Волгограді, Оренбурзі, Києві, Кременчуці та Чернігові.
• Бронзовий бюст О. І. Родимцева встановлено на його батьківщині.
• Меморіальні дошки - в Москві (на будинку 68 по Ленінському проспекту, де він жив) і Волгограді.
• У Москві при ГОУ ЗОШ 26 функціонує музей присвячений 13-ої гвардійської дивізії, організований і підтримуваний Наталією Олександрівною Матюхін, дочкою генерала Родимцева.
• У Голосіївському районі міста Києва є вулиця Генерала Родимцева де встановлений пам'ятник невідомому солдату і братська могила.

У баладі Олександра Межірова «Комуністи, вперед!» є згадка про Родимцева:

Комментарии

Сайт: Википедия