Ервін Ойген Йоханнес Роммель: биография

Не давши супротивникові отямитись, Роммель робить зухвале за задумом контрнаступ проти переважаючих сил британців, що отримало назву «Аїда», і до липня 1942 частини його армії знаходилися вже біля Ель-Аламейна, всього за сто кілометрів від Александрії і дельти Нілу. За два тижні стрімкого наступу Роммель відкинув переважаючу британську армію назад, на вихідні позиції в районі дельти Нілу. Для англійських військ це був один з найважчих моментів за весь час війни. 22 червня 1942 Роммелю присвоєно звання генерал-фельдмаршал.

У той же час через найгострішої брак палива і відсутності підкріплень в живій силі і матеріальної частини наступ армії Роммеля поступово зупинялося. До кінця жовтня 1942 року в Північній Африці встановилося хитка рівновага: німецько-італійські сили не мали пального для своїх моторизованих частин, а англійці накопичували сили за рахунок свіжих колоніальних дивізій, і новітньої бойової техніки, що прибуває з США. Становище погіршилося і тим, що у Роммеля проявилася гостра форма амебної дизентерії, і він був змушений вилетіти до Німеччини для госпіталізації. Тому, коли англійці почали свій наступ, фельдмаршалу довелося терміново, не закінчивши лікування, повертатися до Африки, але він прибув вже після того, як битва при Ель-Аламейн була програна. Менш ніж за два тижні танкова армія «Африка» була відкинута на тисячу кілометрів тому, в Туніс.

8 листопада 1942 американські війська висадилися в Марокко і Алжирі, що фактично означало потрапляння італо-німецьких сил у пастку. Роммелю все ж таки вдалося провести ще один наступ на переважаючі сили американців в районі Кассерінского перевалу і завдати їм серйозної шкоди, але це не принесло відчутного успіху. Фельдмаршал Роммель був відкликаний з Тунісу 9 березня 1943 і був призначений командуючим групи армій «В» в Північній Італії. За Африканську кампанію 11 березня 1943 Роммель був нагороджений діамантами (№ 6) до Лицарського хреста з дубовим листям та мечами.

Через два місяці боїв, у травні 1943, блоковані в Тунісі з суші і моря німецькі та італійські війська капітулювали.

У січні 1944 Роммель був призначений командуючим групою армій «В» у Північній Франції. Він спробував зробити «Атлантичний вал» серйозною перешкодою для противника. Однак із-за стратегічних розбіжностей з командувачем всієї військової угрупованням у Франції - фельдмаршалом Рундштедт, єдиний план оборони західного кордону рейху не був вироблений, що і призвело до неоперативності та неузгодженості дій німецьких військ під час висадки союзників у Нормандії 6 червня 1944 року.

Після висадки союзників у Нормандії, Роммель був важко поранений 17 липня, коли його автомобіль був обстріляний британським літаком. Його відправили додому в Ульм на лікування.

Лікування проходило успішно, і через деякий час лікарям вдалося відкрити пошкоджене ліве віко фельдмаршала.

Незабаром після цього, 20 липня, було скоєно невдалий замах на Гітлера. Змова була розкрита, і один із змовників назвав ім'я Роммеля, хоча Роммель у змові особистої участі не брав. Деякі дослідники звинувачують у цьому Ганса Шпейделя, але не завжди можуть це довести.

Враховуючи видатні заслуги генерал-фельдмаршала, йому був наданий вибір між Народним трибуналом і самогубством. 14 жовтня 1944, за найбільш поширеною версією, Роммель наклав на себе руки, прийнявши ціаністий калій. За іншою версією, самогубство Роммеля було інсценоване.

За наказом Гітлера Роммель, як національний герой Третього рейху, був похований з усіма військовими почестями. 18 жовтня 1944 - день його похорону - був оголошений днем ??національної жалоби.

Сайт: Википедия