Наши проекты:

Про знаменитості

Лідія Андріївна Русланова: биография


N
n

Вчора ввечері слухав радіо. Зловив Москви. Співала російська баба. Співала по-нашому, по-волзькому. І голос сам сільський. Пісня закінчилася, я тільки тоді помітив, що реву білугою. І раптом рвонула пустотлива саратовська гармошка, і понеслися саратовські приспівки. Все дитинство переді мною встало. Оголосили, що виконувала Лідія Русланова. Хто вона? Селянка, напевно. Талановита. Вже дуже правдиво співала. Якщо знаєш її, передай від мене велике російське спасибі.

n
n

У 1929 році Лідія Русланова розлучилася з Наумом Науміним і вийшла заміж за відомого конферансьє Михайла Гаркаві. Наумін ж був репресований і помер в 1938 році. Гаркаві був зовні непривабливим і вельми огрядним людиною (він важив 120 кг). Разом з тим він був дотепним, життєрадісним, ерудованою людиною і користувався повагою серед артистів[B 1]. Михайло Гаркаві захоплювався колекціонуванням. Його приклад наслідувала і Лідія Русланова. Заробляла вона на ті часи значні кошти.

C 1933 Лідія Русланова працювала артисткою музично-естрадного управління Державного об'єднання музичних, естрадних та циркових підприємств.

У 1930-ті роки Лідія Русланова їздила з гастролями у всьому Радянському Союзу: кілька разів побувала на Далекому Сході, на Крайній Півночі, в Сибіру, ??Закавказзі, на Уралі, в Білорусії, співала перед будівельниками перших п'ятирічок, колгоспниками ... Її голос мав велику силу і витривалістю, дозволяючи їй брати участь у чотирьох -п'яти концертах за один вечір[B 1]. В кінці 30-х Лідія Русланова була найбільш високооплачуваною артисткою СРСР, її голос звучав по радіо і з грамофонів, концерти незмінно проходили з аншлагами. Зароблені гроші вона витрачала на колекціонування картин російських художників, ікон, старовинних меблів, прикрас, порцеляни, любила гарно і дорого вбиратися.

Радянсько-фінська війна

У 1939 році почалася Радянсько-фінська війна. Взимку 1940 року Лідія Русланова у складі концертної бригади виїхала на фронт. Стояли тридцятиградусні морози. Працювати доводилося у важких умовах. Їздили на дрезині, на автобусі, на літаку, на санях, а іноді на лижах. Фанерні будиночки не прогрівалися похідними печурками, тому не тільки виступати, але і відпочивати доводилося у ватниках. Спали артисти не роздягаючись, головою до мерзлої стінці, ногами до печі. Багато артистів не витримували. Але не Русланова. Вона брала стрептоцид, щоб не втратити голос від застуди, і не пропустила жодного концерту. За двадцять вісім днів концертна бригада дала понад сто концертів. Щоб підтримати дух зажурених колег-артистів, Михайло Гаркаві та Ілля Набатов придумали гру, названу «нічліжний дім». Кожному артисту придумувалося прізвисько, яке постійно «обігравалося». Сама Русланова відгукувалася на ім'я «Лідочка-Стрептоцид»[B 1].

Велика Вітчизняна війна

З перших днів Великої Вітчизняної війни Лідія Русланова виїжджає на фронт у складі однієї з кращих концертних бригад, куди також входили входили Володимир Хенкин, Михайло Гаркаві, Ігнатій Гедройц, та інші артисти. Керував бригадою театральний діяч і директор центрального будинку працівників мистецтв Борис Філіппов[B 1].

n
n

Бойове хрещення прийняла під Єльня. Тільки закінчила одну з пісень, як над головами з'явилися «юнкерси» у супроводі «мессершмиттов». Посипалися бомби, затріщали кулемети, затремтіла земля від вибухів ... Дивлюся, ніхто й вухом не веде, слухають, як у Колонній залі. Думаю, і мені не пристало відсиджуватися в траншеї, та й концерт переривати негоже ... Загалом, наліт фашистів витримала, програму довела до кінця[B 2].

n
n