Сааді Ширазі: біографія

Біографія

Життя Сааді поділяють на три періоди: шкільний (1205-1226), блукацької (1226-1256) і шейхскій (1256-1291). Прізвисько «Сааді» походить від імені Атабеков Фарсу Саада ібн Занг (1195-1226), якому служив ще батько поета, який помер, і що прийняв участь у вихованні Муслім ад-Діна. Під опікою Саада ібн Занг Муслім ад-Дін вступив до медресеНізамійау Багдаді. Вчився у суфійських шейхів і намагався перейнятися їхніми аскетичними ідеалами. Проте вірші, написані Сааді в той час, дихають юнацької любов'ю до життя і його радощів, і сам він у старості зізнавався, що всі переконання шейха Абуль-Фараджа джуз не могли його зцілити від любові до музики.

Нашестя монголів на Іран і повалення Саада ібн Занг в 1226 р. змусило Сааді бігти, і протягом 30 років доля, повна всяких злигоднів, безперервно кидала його то в один, то в інший кінець мусульманського світу. В Індії, в Суменате, для збереження свого життя Сааді удавано прийняв віру вогнепоклонників і потім утік, убивши каменем сторожового жерця. У Мецці, здебільшого пішки, Сааді побував 14 разів. Завдяки блискучому знанню класичної арабської мови він став проповідником в Дамаску і Баальбеку, але почав нудитися світом і усамітнився в пустелі під Єрусалимом. Тут він потрапив у полон до хрестоносців, які перевезли його на сирійське прибережжя, в Тріполі, і змусили там рити окопи для фортеці. Його за 10 червінців викупив один знайомий багач з Алеппо, привіз до себе і одружив на своїй потворної і сварливою дочки. Рятуючись від нестерпної сімейного життя, Сааді втік до Північної Африки.

промандрував крізь всю Малу Азію, Сааді опинився в рідному Ширазі (1256) і під заступництвом Абу-Бекр, сина покійного Саада, прожив у Підгородне монастирі до кінця життя. «Князі, вельможі і кращі городяни, - за висловом Девлет-шаха, - були на відвідування шейха».

Творчість

Сааді написав багато віршованих та прозових творів, причому в якості повчальних прикладів дуже часто користувався особистими спогадами зі свого мандрівного життя. Зазнавши на собі всю тлінність світу, Сааді теоретично цілком згоден з такими своїми суфійські попередниками або сучасниками, як поети Фарідаддін Аттар і Румі, що шейх Абд ал-Кадір ал-Джилані та ін Але, добре знаючи людей, Сааді розуміє, що далеко не всі здатні відійти від світу, умертвити плоть і виключно віддатися містичного споглядання. Тому Сааді рекомендує мирянам аскетизм житейський: жити в світі, але не прістращаться до нього, усвідомлювати його мінливість і бути щогодини готовим до втрати земних благ.

У 1257 р. він написав поетичний трактат «Буст?н» («Плодовий сад»), де в десяти розділах віршами викладена суфійської філософія та етика, підкріплювана цікавими притчами і розповідями. За глибиною поетичного почуття і по висоті моральних ідей «Буст?н» - одне з найбільших творів всій суфійської літератури. Однак не «Буст?н», а «Гуліст?н» (= «Рожевий сад» - писаний прозою упереміж з віршами, у 1258 році), багато в чому аналогічний з попереднім твором, але більш просто написаний, становить до цих пір настільну книгу кожного перса і з дитинства заучується в школах. «Гуліст?н» має своєрідну принадність народності, тому що пересипаний безліччю прислів'їв і застережень. Аналогію з «Гуліст?ном» має ще досить суха «Книга рад» (Пенде-наме), однойменна з такою ж книгою Аттара, але її приналежність Сааді не цілком доведена.

Інші твори Сааді, що складають до двох третин його дивана, відносяться переважно до лірики. Основною заслугою Сааді бачиться те, що у своїй газелі він зумів поєднати дидактику суфійської газелі з красою і образністю любовної газелі. Кожен бейт в ній можна прочитати як в любовному, так і у філософсько-дидактичному ключі. Продовжувачем цієї традиції є інший відомий перський поет Хафіз Ширазі.

На честь Сааді названий кратер на Меркурії.

Переклади на російську мову

• Істини. Вислови персидського і таджицького народів, їх поетів і мудреців. Переклад Наума Гребньова, «Наука», Москва 1968; Спб.: Азбука-классика, 2005. 256 с ISBN 5-352-01412-6

Комментарии

Сайт: Википедия