Володимир Петрович Свиридов: біографія

Біографія

Народився 7.12.1897 в дер. Козулічі Бобруйського повіту Мінської губернії (нині - Кіровського району Могильовської області) в сім'ї селянина. Освіта: учительська семінарія, прискорений курс Віленського військового училища в Полтаві (1916), артилерійські курси, Вища артилерійська школа (1922), Військова академія імені М. В. Фрунзе (1930), Військова академія Генштабу (1938) та Вищі академічні курси при ній (1954).

На військовій службі в РІА з 1916 року по заклику. Спрямований у Віленське військове училище, після закінчення якого прапорщиком командував взводом на Північно-Західному фронті в першу світову війну. Бойове хрещення прийняв у важких боях під Барановичами на посаді командира піхотного взводу. Після закінчення артилерійських курсів - молодший офіцер артилерійської батареї. Остання звання в царській армії - поручик. У лютому 1918 року, після розпаду російської армії, вступив до Могилевський педагогічний інститут. Ледве закінчивши перший курс, був мобілізований до Червоної Армії.

У Червоній армії з 1919 року. У громадянську війну брав участь у польській кампанії на Західному фронті, був командиром взводу, пом. командира і командиром артилерійської батареї.

З 1922 року - командир взводу, батареї, і начальник курсу артилерійської школи. З 1926 року - член компартії. З 1931 - командир і комісар арт. полку в Ленінградському військовому окрузі, з 1934 року - начальник артилерії стрілецького корпусу, з 1936 року - начальник відділення бойової підготовки відділу артилерії округу. У 1938-1941 роках - начальник артилерії Білоруського Особливого, Середньоазіатського і Ленінградського військового округів. Поступивши в академію, з 11.10.1936г. увійшов в число 76 генштабістів РСЧА. Генерал-майор артилерії (Постанова РНК СРСР № 945 від 04.06.1940).

На початку Великої Вітчизняної війни - начальник артилерії Північного фронту, потім начальник артилерії - заст. командувача Ленінградським фронтом. Один з організаторів оборони Лузького кордону. З листопада 1941 року - командувач 55-ї армії. 55-а армія 15.12.1943г. була об'єднана з 67-ю армією того ж фронту, командуючим якої став В.П. Свиридов. З'єднання 67-ї армії під командуванням В.П. Свиридова до січня 1944р. міцно обороняли Лигово, Камінь, південну околицю Пулково, потім брали участь у Ленінградсько-Новгородської наступальної операції та звільненні рр.. Mгa і Луки. Генерал-лейтенант (30.08.1943). 04.03.1944 р. був поранений і тяжко контужений. З березня 1944 року і до кінця війни він командував 42-ю армією на Ленінградському, 2-м і 3-му Прибалтійських фронтах. Війська під його командуванням брали активну участь в обороні і прориві блокади Ленінграда, а також у Ленінградсько-Новгородської наступальної операції. 42-й армія успішно діяла і в ході Псковсько-Островської наступальної операції, в ході якої 23 липня штурмом оволоділи містом і залізничних вузлом Псков. В кінці липня 1944р. управління армії з армійськими частинами були виведені в резерв Ставки ВГК, потім з 10 серпня увійшли до складу 2-го Прибалтійського фронту і брали участь в Ризькій наступальної операції. Прорвавши оборону противника, війська армії до кінця серпня просунулися до 50 км, вийшли до тиловому оборонному рубежу «Сигулда», де тимчасово перейшли до оборони. З 8 але 15 жовтня армія була перегруповані на лівий фланг фронту в район Добеле (60 км на південний захід від м. Рига) та з 16 жовтня відновила наступ на м. Лієпая. З виходом до Тукумського оборонного рубежу вона у взаємодії з іншими арміями фронту здійснювала блокаду курляндской угруповання противника аж до її повної капітуляції. Саме на посаді командувача 42-ї армії за вміле керівництво подчіненннимі військами він отримав обидва своїх полководницьких ордена.

Після війни - Заст. голови Союзної контрольної комісії в Угорщині (липень 1945 - листопад 1947), командувач армією (січень 1948 - квітень 1949), у квітні 1949 - червні 1953 - Головнокомандувач Центральною групою військ і одночасно, з травня 1949 року, - Верховний комісар Австрії, заст. командувача військами Одеського військового округу (грудень 1954 - березень 1957). З березня 1957 - у відставці. Звільнений з посади 1-го заступника командувача військового округу.

Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання (1950-1954 рр. .).

Нагороджений: 2 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-го ступеня (1944), Кутузова 2 -го ступеня (1944), медалями та іноземними орденами.

Бібліографія

• Радянська військова енциклопедія.У восьми томах. т. 7. Воениздат. 1976. стор 265.
• Твір: В. П. Свиридов, В. П. Якутович, В. С. Василенко.Битва за Ленінград. 1941-1944.Л. 1962.
• М.Г. Вожакін (общ.ред.).«Велика Вітчизняна. Командарми. Військовий біографічний словник ».Москва-Жуковський. Кучкова полі. 2005. ISBN 5-86090-113-5
• Є.І. Малашенко.Командарми Великої вітчизняної війни.ВИЖ. № 5. 2005.

Комментарии

Сайт: Википедия