Цікаві історії про відомих людей

Один з найулюбленіших радянських артистів, Андрій Миронов, мав не тільки чарівністю та іскрометним дотепністю, а й приголомшливою винахідливістю.

У 1948 році почалися зйомки кінофільму «Сталінградська битва». Роль Сталіна у цій стрічці була доручена прекрасному артистові Олексію Денисовичу Дикому, і при цьому його акторський гонорар встановили лише в сто тисяч рублів. У той час сума ця була далеко не видатною і куди як поступалася Сталінської премії.

Один з найяскравіших представників японської політики XIX століття, Сакамото Рема, дуже не любив афішувати свою діяльність. Це було зрозуміло, адже прославлений бунтівник займався таємними політичними операціями, про які й сьогодні відомо небагато. Але так уже склалося, що Сакамото своїми кровожерними діями приніс користь багатьом і навіть зараз, через півтори сотні років, допомагає заробляти гроші чесним трудівникам.

Ерімаса Мінамото, який народився на початку дванадцятого століття, був видатним японським воєначальником і настільки добре показав себе в боях, що дослужився до посади охоронця збройової палати при дворі самого імператора Коное. Але, як це і належить на Сході, битися йому доводилося не тільки з реальним противником.

Особистість Сакамото реми - багато в чому легенда. Тим не менш, така людина очолював фехтувальну школу «Сіба» і підтримував противників уряду. З ним пов'язують і відродження Японії в другій половині XIX століття.

Американський генерал Джордж Сміт Паттон став одним з найуспішніших воєначальників Другої світової війни. Досвід його битв досі вивчають у військових академіях світу. Але в безвихідних ситуаціях, коли, здавалося б, ніщо неспроможна врятувати становище, і прославленому генералові траплялося віддавати досить дивні накази. Достовірно відомий випадок, який виставляє Паттона як мінімум вірить у вищі сили.

Свого часу здоров'я голови Спілки Письменників СРСР Костянтина Олександровича Федина похитнулося, та воно й зрозуміло - в 1976 році йому було вісімдесят чотири роки. Природно, що лікувався настільки видатний письменник у відомчій поліклініці Літературного Фонду, а займався головою один із кращих лікарів - Анатолій Бурштейн.

Анатолій Григорович Сокіл був видатним радянським ілюзіоністом. Свого часу він працював в цирку акробатом, виступав з оригінальними атлетичними номерами, але, врешті-решт, найкраще проявив себе в мистецтві ілюзіоніста. Безліч номерів для своїх виступів він придумав сам - адже саме це в будь-якій професії відрізняє майстра від простого ремісника.

Мир художників і те, що стикається з ним, - воістину дивне місце. Кому міг би бути цікавий середньої руки торговець кистями та фарбами Жюльєн Тангі? А адже саме його Ван Гог зобразив на своїй картині, яка так і називається «Папаша Тангі». Однак саме визначення «торговець середньої руки» в корені невірно.

Коли пост президента в США займав Рональд Рейган, досить помірний і мудрий політик, він зробив багато для налагодження відносин з Радянським Союзом. В числі його позитивних діянь в цьому плані експерти називають відвідування Рейганом Москви. Однак навряд чи вони хоча б здогадуються, які проблеми створив приїзд президента США в СРСР...

У 1945 році мало хто не знав в світі переможця у Другій світовій війні - на відміну від сучасних людей. Незважаючи на розруху в Радянському Союзі, перед урядом і партією постало після Перемоги досить слизьке питання. Справа в тому, що дуже багато істинно російські інтелігенти, художники, письменники, композитори, які перебували в еміграції, під час війни різко виступали проти фашистів.

Борис Савелійович Ласкін був дуже хорошим письменником-сатириком. Проте справжню популярність в народі йому принесло авторство текстів двох пісень - «Сплять кургани темні» і «Три танкіста».

Геннадій Миколайович Поспєлов, відомий радянський літературознавець, викладав в Літературному інституті і в МГУ, де, до речі, заснував кафедру теорії літератури. Як і будь-який блискучий учений, він, звичайно ж, мав своїми невеликими пунктик. Наприклад, студенти боялися його до тремтіння і істерики - професор Поспєлов вважав, що читається ним курс лекцій «Вступ до літературознавства» кожен студент зобов'язаний не тільки записати, але й вивчити напам'ять.

Брати Вайнери залишили приголомшливий слід в російській детективної літератури. І не дивно - в молодості один з них, Аркадій Олександрович, служив слідчим. Безсумнівно, це дало поживу для написання літературних творів, але заразом і не раз допомогло викрутитися з вельми неприємних ситуацій.

Історичний факт, що Наталя Гончарова стала причиною дуелі, на якій Пушкін отримав смертельне поранення. Якщо виходити з відомої приказки про те, що будь-яка історія може статися двічі, але в перший раз вона трагічна, а в другій виливається на фарс, то можна запідозрити - Максиміліан Волошин і Микола Гумільов заздалегідь знали результат власної дуелі, хоча це і заперечується всіма свідками.

Олександр Македонський на всі часи залишиться найбільшим полководцем непереможної армії. Однак не тільки своїми військовими талантами увійшов в історію ця людина - не чужа йому була і дипломатія. Дивуватися тут особливо нічому, адже одним з учителів прославленого Іскандера був сам Аристотель.

Світом, як давно відомо, править випадок. Але одним він упускає на голову цегла, а для інших, навпаки, виступає несподіваним рятівником. Можливо, ми ніколи не змогли б познайомитися з творчістю чудового австрійського письменника Стефана Цвейга, якби цей самий випадок не зберіг йому життя - причому абсолютно містичним чином.

Еміль Теодорович Кіо дуже не любив, коли його впізнавали на вулицях і намагалися взяти автограф. Однак ще більше він не любив випадки, коли незнайомі люди приставали до нього з проханнями продемонструвати небудь фокус прямо на вулиці або в транспорті. Кіо прекрасно володів маніпуляціями з предметами, але вважав, що робота на цирковій арені або сцені театру - це одне, а приватне життя - зовсім інше.

Один з найвідоміших радянських ілюзіоністів, Рафаель Михайлович Ціталашвілі, не просто показував запаморочливі фокуси, а й частенько винаходив абсолютно нові ілюзійні трюки. І до цього дня подібними винаходами нашого фокусника користується навіть Девід Копперфільд.

Валентину Йосиповичу Гафту пощастило не тільки з блискучим акторським талантом, але і з чудовим почуттям гумору. Як пожартував одного разу сам актор, можливо, що це чудова якість розвинулося в ньому ще й тому, що в дитинстві Гафт жив неподалік від психіатричної клініки. Справа, звичайно, житейська, але одного разу з ним трапилася одна дуже цікава історія, пов'язана саме з цим сусідством.

Батько Костал Касфікіса, грек, свого часу в Краснодарі володів театром «Арлекін». Проте революція позбавила сім'ю цієї справи, і все могло скінчитися досить погано, якби син не перевершив свого батька. Костал з дитинства спостерігав за діями гастролюючих фокусників і вже в двадцяті роки створив справжній ілюзійний атракціон. У цьому поданні виступали не тільки музиканти та асистенти знаменитого фокусника, але навіть ліліпути.

За часів Радянського Союзу проходив якось в Одесі фестиваль «Місто-герой для міста-героя!» - Тобто, столиця прислала одеситам популярних московських акторів у якості дружнього привіту. У числі москвичів був і Олег Анатолійович Мілявський, знаменитий конферансьє. Концертну програму завершував саме він, за принципом «краще на закуску».

При зйомках кінофільму «Тисяча і один рецепт закоханого кулінара», номінованому пізніше на «Оскара», на майданчику зібралися досить імениті актори. Режисерові Нане Джорджадзе вдалося залучити на головну роль навіть прославленого француза П'єра Рішара. Під час зйомок одного з епізодів з Рішаром працював Кахи Кавсадзе, той самий «бандит Абдулла» з кінофільму «Біле сонце пустелі».

Юрій Візбор був дуже різносторонньою особистістю. Незважаючи на те, що пам'ятають його як чи не першого радянського барда та основоположника авторської пісні, за роки свого життя він примудрився попрацювати журналістом і педагогом, режисером і драматургом, присвятити багато часу альпінізму, туризму і лижного спорту і навіть знятися в кількох фільмах.

Відомий і вже маститий в той час актор Микола Опанасович Крючков став якось одним з гостей проходить в Індії міжнародного кінофестивалю. Не секрет, що індійці - виключно гостинний народ, а тут ще російською делегацією впритул зайнявся Радж Капур, зірка індійського кінематографа.