Відновлення справедливості. Євген Весник

Як правило, за успішною прем'єрою вистави обов'язково слід банкет. Під час одного з таких застіль популярний радянський поет Михайло Аркадійович Свєтлов написав про кожного з акторів невеликий вірш, всього по кілька рядків. Потім роздав ці вірші присутнім, і всі гості, які отримали заповітні папірці, повинні були прочитати творіння Свєтлова вголос. Єдиним, хто відмовився це зробити, був Євген Якович Весник.

- А ти чому не прочитав мої вірші? - Запитав у нього Свєтлов, коли банкет закінчився і вони разом вийшли на вулицю.

- Так дурість якась, - сказав Вєснік. - Ніяково було читати вголос.

- Ну-ка, покажи, - попросив автор, взяв у руки листок з віршем і голосно прочитав: «На сцені ти чудеснік-чарівник, коли віддаси мені двадцять п'ять карбованців?». Даремно не став читати, - сказав Свєтлов після деякої паузи. - По-моєму, дуже дотепно ...

- Але ж я не брав у вас ніяких грошей, - заявив у своє виправдання Вєснік. - Що ж я буду привселюдно оголошувати себе людиною, яка не віддає борги? Несправедливо.

- Мабуть, ти правий, - справедливо розсудив Свєтлов. - Я просто не зумів підшукати риму до слова «чарівник», довелося вставити ці злощасні «двадцять п'ять карбованців». Але якщо вже сказано ... Ну-ка, підемо ближче до ліхтаря.

Після цієї фрази вони підійшли до ліхтаря, Свєтлов витягнув свій гаманець і вручив здивованому Євгену Яковичу рівно двадцять п'ять карбованців. Що ж, проти логіки, як кажуть, не попреш.

Читати: Євген Якович Весник біографія

« Попередня історія Наступна історія »