Наши проекты:

Народ знає, за що цінувати! Луїс Федеріко Лелуар

Лауреат Нобелівської премії зазвичай представляється уяві бородатим професором, книжковим хробаком і людиною не від світу цього. Але це дуже поширена думка в корені невірно! Візьмемо хоча б Луїса Федеріко Лелуара, аргентинського лікаря і біохіміка, який відкрив перший цукровий нуклеотид. Просто неймовірний був чоловік! Можна сказати, справжнє втілення жіночих мрій. Мало того, що розумний безмірно - за одні гарні очі адже Нобелівку по хімії не дадуть, так і казковий красень додачу. Причому одружений був один раз, і кажуть, що дружині було зовсім не в чому його дорікнути. До речі, отримані вісімдесят тисяч доларів він витратив зовсім не на жінок і не на задоволення, та й вкладати нікуди не став - абсолютно вся сума пішла на дослідження, які він проводив у своїй лабораторії при Інституті фізіології.

Як не дивно, визнання дон Луїс отримав ще за життя - аргентинці зробили його своїм національним героєм і навіть випустили поштову марку з його зображенням. А коли вчений помер, його поховали не аби як, а в самому розкішному мавзолеї столичного кладовища. У такому мавзолеї був би щасливий лежати будь-який король - тут тобі й каррарський мармур, і урни з бронзи і родоніту, і мозаїчна плитка, покрита золотом ...

Проте одна з кращих винаходів Лелуара до науки біохімії відноситься тільки що побічно - це славнозвісний в Аргентині соус з назвою «гольф». Вчений придумав його ще в молодості, коли постійно заходив в елітний гольф-клуб одного курортного містечка. Годували в тому гольф-клубі непогано, і Лелуар особливо поважав лангостінов і омарів. Але ось майонезна заправка до улюбленої страви йому неабияк набридла. І одного разу дон Луїс, який тоді великим ще не став, але хіміком вже був, почухав потилицю і попросив офіціанта принести йому різні заправки і спеції. Офіціант змусив столик безліччю баночок і тарілочок, і гурман почав експериментувати прямо на місці. Невідомо, скільки омарів йому довелося того дня з'їсти, але остаточний варіант винайденого соусу буквально увійшов в аннали кулінарії. І що цікаво - не тільки аргентинської! У Колумбії і Чилі його називають «рожевим соусом», у Сполучених Штатах - «thousand island dressing». Звичайно, кожен кухар вносить в соус власні нотки - хтось додає свіжий сік апельсина, хтось - табаско або часник. Але суть соусу залишається незмінною: рівні частки майонезу і кетчупу, в які залучено трошечки коньяку.

Сам Лелуар після років дуже сміявся і стверджував, що якби йому вистачило розуму запатентувати свій кулінарний експеримент, то він розбагатів б куди як швидше, ніж завдяки нуклеотидам. Швидше за все, це дійсно так. І вже зовсім точно, що мавзолей, в якому поховали вченого, був би набагато розкішніше ...

 

Читати: Луїс Федеріко Лелуар біографія

ПОДПИСАТЬСЯ НА ИСТОРИИ

Ваше имя:
E-mail:
Введите число с картинки:

ПОНРАВИЛАСЬ ИСТОРИЯ?

Нажми +1
Поделиться:
Опубликовать в своем блоге livejournal.com
Отправить другу:

Комментарии