У його стилі! Марк Прудкін

Артист Марк Ісаакович Прудкін працював у МХАТі все життя - ще з Немировичем Данченко і Станіславським. Саме він заявив одного разу, що якщо під час репетиції чи прем'єри по сцені проходить привид Станіславського - це вірний знак, що спектакль вийшов не просто вдалим, а чудовим. Дуже багато артистів сприймали явище великого режисера як даність і запевняли, що неодноразово бачили його. Сам же Марк Прудкін стверджував, що не тільки спостерігав привид великого режисера, а й чув його, так би мовити, в натурі.

Якось під час репетиції п'єси «Живий труп» Прудкіна ніяк не давалася одна зі сцен. Правда, режисер, що репетирував спектакль, Анатолій Васильович Ефрос, зауважень Марку Ісаакович не робив, але артист сам відчував - щось не так. Кілька разів проганяли цей епізод, а Ефрос все мовчав. Але раптом, абсолютно несподівано для себе, Прудкін почув дуже знайомий голос:

- Не вірю!

Голос ішов звідкись зверху, і Марк Ісаакович, перервавши свою репліку, навіть підняв голову і примружився в темряву, звідки знову чітко прозвучало:

- Не ве-рю!

Тут Прудкін голос дізнався і, схопившись за серце, почав озиратися.

- Що трапилося, Марк Ісаакович? - Запитав Ефрос, що сидів за режисерським столиком.

- Ні-ні, нічого... Просто мені здається, я роблю щось не так... Давайте ще разок пройдемо.

На тому ж самому моменті зверху знову пролунав дуже незадоволений голос померлого метра:

- Не вірю!

Марк Ісаакович зблід, замовк і попросив влаштувати перерву. Всерйоз думаючи, що в нього галюцинації, бідний артист, тим не менш, під час перерви зважився зіграти сцену інакше - так, як спочатку просив його Ефрос, причому саме просив, не сміючи давати суворі вказівки одному з найстаріших мхатівських артистів. Знову вийшовши на сцену, Прудкін нервово зиркав вгору, але рішення своє втілив, помінявши в потрібному місці інтонацію і додавши пару жестів. Голоси Станіславського він більше не почув і під кінець епізоду підбадьорився.

Відіграв Марк Ісаакович на цей раз так добре, що весь колектив аплодував йому, а Ефрос, вибігши на сцену, обняв артиста і сказав:

- Я був упевнений в вас, Марк Ісаакович! Браво!

Прудкін покосився вгору, зіщулився і пошепки повідомив режисерові:

- Та це не я... Це все Станіславський. Він, як в минулому, заявив мені своє знамените "Не вірю!"...

Анатолій Васильович, здавалося, зовсім не здивувався і тільки поплескав артиста по плечу:

- А що ви хочете, Марк Ісаакович? Подібне цілком в стилі Станіславського - прийти і поправити...

Читати: Марк Ісаакович Прудкін біографія

« Попередня історія Наступна історія »