Невелика різниця. Олександр Ширвіндт

Як говорить сам Олександр Ширвіндт, стаж його сімейного життя давно вже переступив межі розумного і нормального. У якомусь сенсі Ширвіндт прав - адже йому, на щастя, і в голову не приходило поміняти улюблену дружину на молодшу і красиву, подібно до деяких акторам і політикам.

З самого початку сімейного життя Олександр Анатолійович і Наталія Миколаївна трепетно дбали один про одного, намагаючись не напружувати через дрібниці. Але без стресів, звичайно ж, не обходилося, тим більше що купу нервів можна витратити і з приводу дуже радісного події.

У середині серпня 1958 Ширвіндт відвіз свою дружину народжувати. Як і більшість майбутніх батьків, він страшно переживав в очікуванні приросту своєї сім'ї і безперервно телефонував в пологовий будинок. Мучився Олександр Анатолійович ще й тому, що йому шалено хотілося мати дочку. УЗД та інших хитромудрих медичних апаратів в ті часи ще не існувало, і стать дитини визначався лише під час пологів. Мрія Ширвіндта саме про дочку гранично дивувала всіх його друзів.

- Послухай, Саша! - Вмовляли вони. - Нормальні люди мріють про народження спадкоємця, продовжувача справи, а тобі дівчину подавай!

- Ні чорта ви не розумієте в цих справах! Дівчинка - це чудо! - Обурено парирував Ширвіндт, хоча насправді не міг навіть собі пояснити, чому бажає тільки дочку.

В цей день театр Ленінського комсомолу давав виставу під назвою «Перша кінна». Постановка ще не приїлася глядачам, а тому зал був битком набитий. Ширвіндт у виставі грав білого офіцера. І ось відразу після виходу на біс, не знімаючи мундира, він на всіх парах помчав на вахту, в черговий раз набрав заповітний номер пологового будинку і, нарешті, на свій, що став уже звичним, питання отримав відповідь:

- Народила! Почувається добре! Вітаємо вас з сином!

Вражений повідомленням Олександр Анатолійович повільно поклав трубку на телефонний апарат і сів на стілець, підперши рукою голову. Хлинули із залу глядачі побачили дуже дивну картину: розстроєного білогвардійця, не помічає навколо нічого. Крім глядачів, Ширвіндта зауважив артист Леонід Марков і, перелякавшись за стан колеги, повів його з вахти, по дорозі обережно розпитуючи:

- Тухлий якийсь ти, старий ... Сталося що?

- Так ось ... син народився ... - розгублено повідомив йому Ширвіндт.

- І що? - Струснув його за плечі Марков. - Радіти треба! Вітаю! Або з дружиною що не так? ..

- Ні, моя Тата в порядку ... Але я-то хотів доньку!

- У-у, як тебе ... - поспівчував Марков. - Років-то тобі скільки?

- Двадцять чотири, - відмахнувся Ширвіндт.

- Зелений ще! - Разулибалась Марков. - Ось послухай досвідченої людини. Уяви - значить, народилася б дочка в тебе ... Сарочка або Оленька ... І через років двадцять ти, вже лисий, разом з посивілою дружиною, будеш сидіти і чекати ввечері свою улюблену прегарну доньку. Північ - а її все немає, 2:00 ночі - немає її ... А під ранок дзвінок у двері! Кинешся ти, як божевільний, відкривати дорогому дітю, а за порогом вона, вся така чудова, тримає за руку якогось Хмиря. Представив? І ще твоя Сарочка посміхається і каже: «Знайомся, татко! Це Веня, я дуже його люблю, і він буде з нами жити! »

- Та вже ... - тільки й зміг сказати Ширвіндт і глибоко задумався.

Марков теж задумався про щось своє, а потім похмуро додав:

- Хоча ... Хлопчики в цьому плані не дуже відрізняються від дівчаток...

Читати: Олександр Ширвіндт біографія

« Попередня історія Наступна історія »