Торг недоречний! Микола Некрасов

Великі генії мистецтва часом жили, економлячи кожну копійку, а свої чудові твори писали на голодний шлунок. Ось і у великого російського поета Миколи Олексійовича Некрасова в дні його письменницької молодості бували сумні дні безгрошів'я.

В один з таких днів він прийшов до свого знайомого і настільки ж бідному поету з крихітною надією зайняти грошей.

- Що ти, Микола Олексійович! - Здивувався поет. - Я сам два дні голодним сиджу!

- І в мене та ж біда, - поскаржився Некрасов. - Але є-то треба!

- Та вже, не завадило б, - похмуро відгукнувся його співрозмовник.

- Послухай, - пожвавішав Некрасов. - А в «Феніксі» у тебе з кредитом як?

- Вибрав повністю ще минулого тижня. А ти?

- А що я ... Та ж сама петрушка... як думаєш, може, Єрмолая Івановича уламати хоч на два обіду?

- Марно! - Замахав руками поет. - В останній раз він мені заявив, що поки не виплачу все до копійки, жодних поблажок не буде.

- А книга твоя остання як розходиться? - Поцікавився Некрасов, гортаючи попався під руку томик.

- Та ніяк. Все, що отримав, я давно проїв. А продається погано...

- А давай закладемо її?

- Це кому? - Здивувався один Некрасова. - Вже не самому чи Єрмолай? Він і книг-то зроду не читав!

- Ну, це як до справи підійти, - задумливо сказав Некрасов.

По дорозі в «Фенікс» Микола Олексійович ретельно проінструктував свого супутника:

- Я сяду за столик, а ти вмовляй Єрмолая Івановича як слід! А потім зійшлися на те, що я сплачу обід, але тільки якщо він остаточно тобі відмовить. І дивись не підведи мене в розмовах!

Однак все пройшло як по маслу. Друзі-літератори зайшли до закладу, Некрасов сів за вільний столик і почав гортати томик віршів свого друга. В цей час його супутник буквально благав буфетника Єрмолая Івановича продовжити йому кредит, щоб хоч пообідати. Але буфетник був непохитний:

- Я ж вам казав-с, що письменники - народ ненадійний. В кредит є любите, а платити - не дуже ... Напишіть ось-небудь, а потім закриєте кредит і їжте тоді, скільки хочете...

- Ну так ж є-то зараз хочеться! - Волав до буфетникові голодний поет.

- Що ж поробиш ... Знайдіть собі інше справа, яка буде доходу більше приносити. А книжки писати - це, бачу, неприбуткової-с виходить у вас...

- Ну що ж, - розгублено сказав прохач. - Ходімо до Некрасову. Він обіцяв в безвихідній ситуації мене підтримати.

По дорозі до столика, де сидів Некрасов, буфетник не забув зауважити:

- Це чому ж пан Некрасов розплачуватися-то зібрався? Я йому кредиту теж не дам. Та й в інших місцях він в боргах, як у шовках...

Підійшли до столика Некрасов не дав і рота відкрити і звернувся прямо до поета:

- Послухай, я тобі за книгу цього письменника десять рублів дам! А не поступишся - так і всі п'ятнадцять!

У буфетника миттєво загорілися очі, і він запитав:

- А що, дуже дорога книга у вас?

- Та вже недешева... - зітхнувши промовив Микола Олексійович. - Дівиці за таку і двадцяти п'яти рублів не шкодують - тануть від таких віршів... Мене недавно одна просила пошукати...

- Зачекайте-но! - Буфетник миттєво вихопив з рук Некрасова книгу, сховав її за спиною і заявив: - Я книгу в рахунок боргу візьму-с, панове. Але тільки за десять рублів! А різницю між цією ціною і кредитом зараз виплачу.

- Дозвольте! - Некрасов підвівся з місця. - Я п'ятнадцять карбованців йому обіцяв!

- Ну і що з того? А повинен-то він мені! - Переможно заявив Єрмолай Іванович. - Так що торг, вибачте вже, недоречний! Обідати-то станете чи як?

Дивлячись в спину буфетникові, що забирала здобич, Некрасов тихо сказав своєму другу:

- А ти казав - не візьме... За обід платиш ти!

Читати: Некрасов Микола Олексійович біографія

« Попередня історія Наступна історія »