Заслужена «четвірка». Михайло Месхі

Михайло Шалвович Месхі тривалий час грав у футбольній збірній СРСР. За ці роки сталося безліч анекдотичних ситуацій, але навіть сам тренер збірної, Качалін, не міг без сміху згадувати один випадок.

У кожної епохи свої «геніальні» чиновники. І ось в радянські часи якомусь високопоставленому діячеві прийшло в голову, що спортсмени теж люди і, як будь-які фахівці, зобов'язані здавати іспити на профпридатність. Апріорі вважалось, що іспит повинен складатися з теоретичної та практичної частин. Створювалися спеціальні комісії, які брали подібні іспити у всіх без винятку спортсменів. Не минула ця чаша і Михайла Месхі. Ще напередодні іспиту Месхі обурювався:

- Яка може бути теоретична частина у футболу? Я б ще зрозумів техніку безпеки! Ну там - не бити головою в потилицю суперника і не лупити його бутсами по гомілках. Але що я можу сказати на екзамені з футболу?

- Та не шуми ти так! - Заспокоювали Михайла колеги по команді. - Зрештою, не ти один потрапляєш в безглузде становище. Та й тобі простіше буде - ти ж грузин, завжди можеш заявити, що погано знаєш російську.

Власне, Месхі так і зробив. Як тільки його викликали здавати теоретичну частину футболу, він заявив, що дуже погано розуміє по-російськи. Качалін хмуро подивився на свого футболіста і сказав:

- Гаразд, Мишко. Ти по-грузинськи говори. А Чохелі у нас за перекладача буде.

У збірній СРСР з футболу традиційно входили кілька грузин - загальновідомо, що вони прекрасно грають в футбол. А тому в перекладачах того, що говорив перед високою комісією Месхі, недоліку не було. Члени обкому, прикріплені до комісії, з увагою слухали грузинську мову Михайла, не забуваючи вслухатися і в переклад. А переклад був цілком гідний:

- Під час гри на лівому краї, - заливався Гіві Чохелі, - не можна обмежувати зону власних дій бровкою поля та прилеглої території. Необхідно не забувати переміщатися від своєї зони до центру, а також в сторону воріт, тим самим забезпечуючи глибину атаки і маневреність всієї команди.

Футболісти збірної теж слухали переклад, але в дуже тихому виконанні своїх же товаришів, а тому ледь не давилися зі сміху - з тієї причини, що насправді Месхі читав «Витязя в тигровій шкурі» Шота Руставелі. Чи то Качалін розумів по-грузинськи, чи вловив краєм вуха переклад доброзичливців з команди, але коли Михайло, нарешті, замовк, тренер збірної звернувся до комісії:

- Ну що ж! Хоча й по-грузинськи, але Михайло Месхі висвітлив теоретичну частину, на мій погляд, гідно. Хоча й запнувся в описі темпу відходу до воріт. Пропоную поставити йому тверду «четвірку».

Члени комісії погодилися з таким рішенням, а ось Месхі невдоволено пробурчав, причому на прекрасному російською мовою:

- Чому це мені «четвірку»?

- Та тому що плагіат, - так само тихо відповів Качалін. - Автора-то не назвав! Ось за це тобі і знизимо. А ось Гіві Дмитровичу, - підніс голос тренер, - я пропоную відразу поставити «п'ять»! Упевнений, що теорію він знає і користується в команді заслуженим авторитетом.

Заперечень не надійшло, а Качалін подивився в очі Чохелі і пошепки додав:

- Адже і жодного разу не посміхну...

Читати: Михайло Шалвович Месхі біографія

« Попередня історія Наступна історія »