гонорару не потрібно. Сергій Меркуров

У наш час, коли пам`ятники та скульптури Йосипа Сталіна утилізовані, комуністам та іншим пенсіонерам залишається молитися лише на його портрети, дивом збереглися на горищах серед усякого мотлоху. Зараз вже мало хто замислюється, хто був авторами класичних портретів і скульптур Йосипа Віссаріоновича. Адже колись художник Герасимов і скульптор Меркуров були людьми відомими і дуже затребуваними. Обидва були провідними майстрами соціалістичного реалізму. Герасимов прославився як автор знаменитої колись картини під назвою «Два вождя після дощу». А на рахунку Меркурова числиться чимало циклопічних статуй правителя.

Під кінець Великої Вітчизняної війни Герасимова і Меркурова викликали представники влади і повідомили, що їм буде доручена справа особливої важливості. Цим важливим завданням стало зображення маршала Чойбалсана (якщо хто не знає, то це монгольська варіант Сталіна, навіть зумів породити культ особистості в своїй державі). Герасимову належало написати портрет на полотні, а Меркурова - виготовити мармуровий бюст. Після викладу завдання було поставлене питання, скільки така робота буде коштувати.

Герасимов діловито заявив:
-П`ять тисяч рублів, як звичайно.

А Меркуров лише пафосно сплеснув руками:
-Та що ви! Про що ви? Які гроші? Для мене це велика честь!

І портрет, і бюст після закінчення деякого часу були завершені . Герасимову передали його 5 тисяч, а Меркурова просто від душі подякували.

Однак цим справа не скінчилася. Наступного дня до майстерні Меркурова під`їхала вантажна машина. Виявилось, що це співробітники посольства Монголії привезли подарунки від маршала Чойбалсана відзначився безкорисливістю радянському скульпторові. Серед подарунків були шуби, шапки, чоботи, рукавиці - але головним подарунком було продовольство - в`ялена баранина, копчена конина та інші смаколики, які виявилися дуже доречними в розтерзуваної голодом місті. Чи варто говорити, що дізнавшись про ці подарунки, Герасимов дуже засмутився.

А вже після війни Герасимова і Меркурова знову викликали «нагору». Цього разу їх «удостоїли честі» зобразити Джавахарлала Неру, першого індійського прем`єр-міністра. Його, природно, теж замовили і на полотні, і в мармурі. А коли мова зайшла про оплату, Герасимов поспішив відповісти першим. Та не просто відповісти, а пафосно вигукнути:
-Про що ви? Які гроші ? Це для мене величезна честь!

А Меркурова теж ніби підмінили. Він діловито заявив:
-Як завжди. П`ять тисяч рублів.

І коли бюст і портрет були готові, Меркурова передали його гонорар, а Герасимову дісталося лише щире спасибі.
Відімо, завбачливий Меркуров без праці здогадався, що політичному лідеру Індії, виснаженої війною за свою незалежність , буде не до подарунків.

« Попередня історія Наступна історія »