Володимир Миколайович Іпатов: біографія

Біографія

Народився в 1867 р. Середню освіту здобув в 3-ї військової московської гімназії, а потім закінчив в 1886 г.Александровское військове училище, в 1887 Михайлівське артилерійське училище. Після закінчення в 1892 курсу в Михайлівській артилерійській академії був залишений там репетитором і помічником завідувача хімічною лабораторією. У тому ж році працював з органічної хімії в Санкт-Петербурзькому університеті в лабораторії професора А. Є. Фаворського. З 1893 р. викладав хімію в Михайлівському артилерійському училищі й академії. У 1895 році захистив дисертацію «Про дії брому на третинні спирти і бромистого водню на ацетиленові та Алленова вуглеводні» і отримав звання штатного викладача академії. За цю роботу Російське фізико-хімічне товариство присудило Іпатьєву малу премію імені А. М. Бутлерова. У 1896-1897 роках Ипатьев працював у Мюнхені у професора Байєра, з яким зробив спільно роботу про будову Карон і про кароновой кислоті, і в Парижі у В'єлем по пороху і вибухових речовин. У 1899 році Ипатьев захистив дисертації «Алленова вуглеводні, реакція хлористого нітрозола, нітрозати і дію натрій-малонового ефіру на дибромід» і «Вибухові властивості трінітрокрезола і трінітронафталіна», за що отримав звання професора академії. З 1902 р. Іпатов, як приват-доцента, читає в Санкт-Петербурзькому університеті курс термохімії.

Під час першої світової війни Ипатьев працював в області організації хімічного виробництва, дослідження та виробництва хімічної зброї та методів хімічного захисту військ. Перед жовтневою революцією Ипатьев був генерал-лейтенантом російської армії. У 1914 році Ипатьев очолив комісію Головного Артилерійського управління, спрямовану на Донбас для визначення можливості виробництва бензолу і толуолу. У квітні 1916 року Ипатьев став головою створеного Хімічного комітету при Головному артилерійському управлінні. Головним завданням Комітету було розширення виробництва вибухових речовин вітчизняної хімічної промисловістю. Під керівництвом Іпатьєва Комітету вдалося домогтися значних успіхів з будівництва нових казенних заводів і розширення виробництва приватних підприємств. При цьому були освоєні нові технології - виробництво толуолу з нафти, отримання азотної кислоти з аміаку, що виробляється попутно з бензолом при коксуванні вугілля; були організовані виробництва фосгену і хлору. У результаті діяльності Комітету, загальне виробництво вибухових речовин вітчизняною промисловістю зросла від 330 тис. пудів на рік до 2.7 млн. пудів на рік. Практично, діяльність Комітету та особисто Іпатьєва в роки війни можна розглядати як підставу вітчизняної хімічної промисловості (в довоєнний період дана галузь перебувала в зародковому стані).

Після революції Ипатьев заснував декілька хімічних дослідних центрів в СРСР. Ленін називав йогоглавою нашої хімічної промисловості. Однак до кінця 1920-х Ипатьев став відчувати себе не в безпеці через що почалися чисток у промисловості. Під час закордонної поїздки він дізнався з газет про розкриття "контрреволюційної шкідницької і шпигунської організації у військовій промисловості СРСР» і тому, що страчені В. С. Михайлов, В. Л. Димман, В. М. Дехане, Н. Г. Височанський. Після цього Ипатьев вирішив не повертатися в СРСР і виїхав до США.

Постановою загальних зборів АН СРСР від 29 грудня 1936 Іпатов (разом з О. Є. Чичибабіна) був виключений з її членів; 5 січня 1937 позбавлений громадянства СРСР. 22 березня 1990 Загальні збори АН СРСР прийняв постанову про відновлення (посмертно) в членах Академії наук СРСР ряду вчених, в тому числі і Іпатьєва.

У США

У США Ипатьев став професором Північно-Західного університету в Чикаго і працював наUniversal Oil Products Company. Він і його студенти зробили значний внесок в органічний синтез і перегонку нафти. Він вважається одним із засновників нафтохімії в США.

Мемуари

У 1945 Ипатьев опублікував книгу спогадів «Життя одного хіміка».

Сім'я

У Володимира Іпатьєва було три сини:Дмитро,МиколаіВолодимир. Дмитро загинув під час першої світової війни. Микола брав участь в білому русі, емігрував і помер в Африці, відчуваючи винайдене їм ліки від жовтої лихоманки. Володимир Володимирович Іпатов, також талановитий хімік, залишився в СРСР і був заарештований після втечі батька з СРСР. Живучи в США Іпатьєва удочерили двох російських дівчаток.

Комментарии

Сайт: Википедия