Про знаменитості
Антон Володимирович Станкевич: біографія
-
російський і радянський військовий діяч, генерал-майор
З потомствених дворян. Уродженець маєтку Губіна (нині Поставський район Вітебської області). Отримав домашню освіту. У службу вступив 05.08.1878. Закінчив Віленське піхотне юнкерське училище (1880 рік, прапорщиком (ст. 14.09.1881) по 2-му розряду в Вятський 102-й піхотний полк. Поручник (ст. 30.08.1884). Поручик (ст. 30.08.1888). Штабс- капітан (ст. 11.02.1896). Капітан (ст. 15.03.1898). Командував ротою 7 років і 7 місяців; батальйоном 1 рік і 2 місяці. Закінчив Офіцерську стрілецьку школу «успішно». Підполковник (ст. 30.07.1905). Командир 89-го піхотного запасного батальйону (7 місяців і 5 днів). На 01.01.1909 - у 90-му піхотному полку Онезькім. Полковник (ст. 06.10.1910).
Учасник першої світової війни. Командував 329-м піхотним полком Бузулукський (19.12.1914-1917). Нагороджений Георгіївською зброєю (09.03.1915 р.; за відзнаку в 90-му піхотному Онезькім полку). З 1917 командувач бригадою 62-ї піхотної дивізії. Генерал-майор (пр . 09.10.1917; ст. 24.07.1917) із затвердженням командиром бригади. Пізніше командував дивізією.
У 1918 році добровільно вступив в РСЧА. У 04-06.1919 командував 42-ю стрілецькою дивізією. З 06.1919 помічник командувача 13-ю армією і одночасно командував Нижнедевицького загоном, лівою групою військ Старо-Оскольського напрямки. З початку 10.1919 р. врід начальника 55-ї стрілецької дивізії. Під час боїв під Орлом 13.10.1919 р. в селі Золотарьово схід Орла в ході Орловсько- Кромський операції 1919 року в результаті зради начальника штабу 55-ї дивізії колишнього генерала А. А. Лауріца з групою комскладу був узятий в полон білогвардійцями біля ст. Золотарьово (нині Орловського району Орловської області]. Після допиту в штабі корніловців відправлений у 1-й батальйон 1-го полку, де був відданий військово-польового суду на чолі з комбатом поручиком Дашкевичем («Міша чорний»). Залишаючись вірним Радянської влади, відмовився перейти на бік білогвардійців, і був ними повішений. Посмертно нагороджений орденом Червоного Прапора. За постановою Реввійськради РСФРР в листопаді 1919 року після розгрому денікінських військ під Орлом його тіло було перевезено до Москви і з військовими почестями поховано на Красній площі в братській могилі біля Кремлівської стіни.
Нагороди:
