Костянтин Меркурійович Ситник: біографія

Наукова діяльність

У 1949 році закінчив Луганський педагогічний інститут імені Т. Шевченка. З 1950 працює в Інституті ботаніки імені М. Холодного, в якому пройшов шлях від аспіранта до директора. У 1974-1988 віце-президент АН України. Почесний директор Інституту ботаніки імені Холодного, голова комісії з вивчення спадщини академіка Вернадського, президент Українського ботанічного товариства.

Під керівництвом і за безпосередньої участі Ситника в 1970-і роки були розпочаті дослідження в області біоіндикації та хемосистематики рослин, закладені основи для подальшого розвитку генної та клітинної інженерії рослин на Україну. Як фізіолог виступає продовжувачем ідей академіка Холодного, зробивши значний внесок у розвиток його вчення про фітогормони.

Ситник стояв біля витоків нової галузі біології - інженерної ботаніки. Відкриття двобатьківського успадкування плазмогенов відкрило перспективи для створення генетично нових організмів. Висновки про особливості поведінки ядер і ДНК-сумісних органел при соматичній гібридизації нині вважаються основними положеннями трансмісивною генетики. За успішну розробку фундаментальних основ клітинної генної інженерії Ситник був удостоєний Державної премії СРСР в галузі науки і техніки (1984).

Дослідження Ситника протікали також в галузі космічної біології. Було організовано дослідження впливу космічного польоту на ріст, розвиток і життєдіяльність прокатеотіческіх і еукареотіческіх організмів. За цикл робіт з дослідження закономірностей росту і розвитку мікроорганізмів в умовах космічного польоту удостоєний Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки (1979). Ситник є автором програми українсько-американського експерименту, пов'язаного з польотом у космос на американському кораблі «Колумбія» першого українського космонавта Леоніда Каденюка.

У центрі уваги Ситника також питання екології, охорони природи, формування екологічної культури. Він ввів у науковий обіг поняття «енвайроменталізм» і заснував новий напрямок вивчення навколишнього середовища - енвайронментологію.

Політична діяльність

Був членом КПРС, членом ЦК КПУ (1982-1990). Депутат Верховної Ради Української РСР (1980-1990), голова Верховної Ради УРСР (1980-1985).

З 1996 бере участь в політиці як представник національно-демократичного спрямування. Вступив до Народно-демократичну партію. Після розколу партії на IV з'їзді (травень 1999 року), коли більшість підтримала в якості кандидата на пост президента Леоніда Кучму, вийшов з НДП.

У травні 1999 року разом з Анатолієм Матвієнко створив Всеукраїнське об'єднання «Відкрита політика» . У листопаді 1999 року разом з деякими іншими національно-демократичними об'єднаннями створили партію «Собор». У 1998-2006 народний депутат України. На виборах 2002 року обраний від Блоку Юлії Тимошенко. Після чергового розколу в партії «Собор» у 2005 році на прихильників Тимошенко і Ющенко відійшов від активної політичної діяльності.

Нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Ярослава Мудрого.

Сім'я

• Син - журналіст, телеведучий, актор, громадський діяч Микола Вересень (Ситник, Микола Костянтинович) (р. 1960).

Комментарии

Сайт: Википедия