Бруно Таут: биография

Повернення в Берлін

Завершивши роботи по генеральному плану забудови міста і не бачачи подальших перспектив для своєї творчості в Магдебурзі, 1 квітня 1924 Таут пішов у відставку і повернувся в Берлін, де в період між 1924 і 1931 р. виконав кілька замовлень з будівництва житлових комплексів. Під його керівництвом у Берліні виникли селище Хуфайзен в районі Бріц та лісової селище «Хатина дядька Тома »в районі Целендорф. За ці вісім років Таут створив у Берліні 12 тисяч квартир. У 1930 р. Вища технічна школа в Шарлоттенбурзі привласнила Бруно Таут звання професора в галузі житлового справи. Таут був прийнятий в Академію мистецтв, а Міжнародний союз архітекторів Японії прийняв його в почесні члени. Продовжуючи залишатися прихильником революційних ідей, які на його думку втілювалися в життя в Радянському Союзі, Таут відправився в 1932 р. до Москви, де оформив відділ нового будівництва в міській адміністрації. Розчарований станом архітектури в Радянському Союзі і зіткнувшись з існуючими економічними і технічними складнощами, Бруно Таут вже в лютому 1933 р. повернувся в Берлін.

За часів Третього рейху

Але і в Німеччині Бруно Таут опинився без роботи. Ті, що прийшли до влади нацисти затаврували архітектора як більшовика від культури, позбавили його професорського звання і вигнали з Академії мистецтв. Таут покинув Німеччину вже через два тижні після повернення з СРСР, пробув якийсь час у Швейцарії і зрештою влаштувався в Японії. Не отримуючи в Японії замовлень, Таут знову звернувся до теоретичних публікацій, присвяченим переважно ідеї «нового будівництва». Кошти на життя він отримував від продажу створених ним предметів декоративно-прикладного мистецтва. На запрошення турецького уряду Бруно Таут переїхав в 1936 р. до Туреччини, які відчувають нестачу у кваліфікованих архітекторам для модернізації країни. Бруно Таут став професором архітектури в Академії мистецтв Стамбула. Крім викладацької діяльності у Таута з'явилася можливість зайнятися і архітектурними проектами. Бруно Таут створив проекти будівлі університету в Анкарі і ряд шкіл в Туреччині. У 1938 р. на турецькому мовою вийшов розпочатий ще в Японії працю Таута«Теорія архітектури». Останнім замовлення Таут став катафалк померлого в 1938 р. засновника держави Ататюрка. Довгі роки Бруно Таут страждав від астми, від якої помер у віці 58 років 24 грудня 1938 До теперішнього часу Бруно Таут - єдиний європеєць, похований на кладовищіЕдіме Капіу Анкарі.

Визнання

Архітектурні ідеї Бруно Таута отримали пізніше визнання в 2008 р., коли створені ним у співпраці з Вальтером Гропіусом, Гансом Шаруном та іншими архітекторами житлові квартали Берліна були внесені до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. На думку ЮНЕСКО ці житлові комплекси являють собою новий тип соціального житла епохи класичного модернізму і мали значний вплив на розвиток архітектури й міського будівництва.

Праці

• Die neue Wohnung . Die Frau als Sch?pferin(1923) ebd. 2001 ISBN 3786123624
• Bruno & Heinrich Taut:Bruno Taut. Natur und Fantasie. 1880-1938Hg. Manfred Speidel. Ernst & Sohn 1995 ISBN 3433026416
• Aufl?sung der St?dte1920
• Ich liebe die japanische Kultur. Kleine Schriften ?ber Japan.Hg. Manfred Speidel. ebd. 2003 ISBN 3786124604
• Das japanische Haus und sein Leben(1937) ebd. 1997 ISBN 3786118825
• Bruno Taut, Paul Scheerbart, Erich Baron, Adolf Behne:Die Stadtkrone(1917) Gebr?der Mann, Berlin 2003 ISBN 3786124043
• Fr?hlicht. Vier Hefte(1920-1922) Gebr?der Mann, Berlin 2000 ISBN 3786118620
• Alpine Architektur: A Utopia - Eine Utopie(1918) Neuaufl. Hg. Matthias Schirren ISBN 3-7913-3156-6
• Ein Wohnhausebd. 1995 ISBN 3786118949
• Der Weltbaumeister. Architektur - Schauspiel f?r symphonische Musik1920

Бібліографія

• Bettina Z?ller-Stock:Bruno Taut. Die Innerraumentw?rfe des Berliner Architekten. DVA 1993 ISBN 3-421-03034-0
• Norbert Huse (Hg.):Vier Berliner Siedlungen der Weimarer Republik. Argon, Berlin 1987 ISBN 3-87024-109-8
• Astrid Holz:Die Farbigkeit in der Architektur von Bruno Taut - Konzeption oder Intuition?Kiel Univ.Diss., Deutsche Nationalbibliothek 1996
• Olaf Gisbertz:Bruno Taut und Johannes G?deritz in Magdeburg. Architektur und St?dtebau in der Weimarer Republik. Gebr.-Mann-Verlag Berlin 2000 ISBN 3-7861-2318-7
• Kurt Junghanns:Bruno Taut 1880-1938. Architektur und sozialer Gedanke. DVA 2001 ISBN 3363006748
• Leo Ikelaar:Paul Scheerbart und Bruno Taut. Zur Geschichte einer Bekanntschaft. Briefe von 1913-1914 an Gottfried Heinersdorff, B. T. und Herwarth Walden. Igel, Paderborn 1999 ISBN 3896210378
• Regine Prange:Das Kristalline als Kunstsymbol: Bruno Taut und Paul Klee. Zur Reflexion des Abstrakten in Kunst und Kunsttheorie der Moderne. Olms-Verlag Hildesheim u.a. 1991 ISBN 3-487-09487-8
• Manfred Speidel (Hg.):Bruno Taut. Natur und Phantasie 1880-1938. Katalog zur Ausstellung «Bruno Taut Retrospective, Nature and Fantasy», die 1994 in Tokyo und Kyoto sowie 1995 im Kulturhistorischen Museum Magdeburg und im Technikmuseum Magdeburg gezeigt wurde. Ernst-Verlag Berlin 1995 ISBN 3-433-02641-6
• Winfried Nerdinger, Kristiana Hartmann, Matthias Schirren und Manfred Speidel:Bruno Taut 1880-1938. Architektur zwischen Tradition und Avantgarde. DVA 2001 ISBN 3-421-03284-X
• Beate Ziegert:Bruno Taut: Bauhaus and Mingei: Architect and Designer; East and West. Seikatu Bunka Kenkyu, Seikatsu Bunka Center, Nagoya Municipal Women's College, Nagoya (Japan) 1993

Сайт: Википедия