Наши проекты:

Про знаменитості

Тубольцева Світлана Семенівна: біографія


Тубольцева Світлана Семенівна біографія, фото, розповіді - радянський учений, фахівець у галузі машинобудування, кандидат технічних наук, доцент кафедри «Загальноінженерних дисциплін» машинобудівного факультету ЗТФ Карагандинського політехнічного інституту в місті Петропавловськ, співавтор винаходу «Зубчаста роликова передача»
-

радянський учений, фахівець у галузі машинобудування, кандидат технічних наук, доцент кафедри «Загальноінженерних дисциплін» машинобудівного факультету ЗТФ Карагандинського політехнічного інституту в місті Петропавловськ, співавтор винаходу «Зубчаста роликова передача»

Біографія

Тубольцева Світлана Семенівна народилася в 1940 р. у м. Донецьку, в сім'ї студента. У 1950 р. після закінчення Донецького індустріального інституту батько, Семен Васильович Старухін був направлений в м. Караганду, куди і перевіз свою сім'ю. До цього часу вона закінчила 4 класу Донецької жіночої школи № 86, в яку надійшла в 1947 р. З 1950 по 1953 р. навчалася в Карагандинській середній школі № 8.

На виконання постанови вересневого Пленуму ЦК КПРС (1953 р.) Семен Васильович Старухін був направлений на освоєння цілинних і перелогових земель. Світлана Семенівна їздила разом з батьками спочатку в Нурінскій, потім Ульяновський райони Карагандинської області, де й закінчила в 1957 році 10 класів. Після закінчення школи разом з батьками переїхала в м. Караганди і була прийнята на роботу в якості копіровщіци Ново-Карагандинського машинного заводу.

У вересні цього року надійшли на вечірнє відділення Карагандинського політехнічного інституту, який закінчила в 1963 р. отримавши кваліфікацію гірничого інженера - механіка.

З 1961р. по 1971р. працювала у проектному інституті «Гіпрооргшахтстрой» спочатку як техніка, потім інженера, керівника групи та головного спеціаліста відділу шахтного будівництва.

У липні 1971 року була обрана за конкурсом на посаду старшого викладача кафедри «Деталі машин» Карагандинського політехнічного інституту.

У 1977 році вступила в заочну аспірантуру, після закінчення якої в 1980 році захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю «Динаміка і міцність деталей машин» у Томському політехнічному інституті і в липні 1981 року Світлані Семенівні було присвоєно звання кандидата технічних наук.

У 1981 році була спрямована на роботу в ЗТФ Карагандинського політехнічного інституту на посаду доцента кафедри «Фізики та загальноінженерних дисциплін», де і пропрацювала до пенсії. З вересня 1982 обрана деканом машинобудівного факультету зазначеного філії.

З 1954 р. по 1965 р. член ВЛКСМ. Член партії з липня 1965 1965 -1967 р. навчалась і закінчила університет Марксизму-ленінізму при Карагандинському обкомі КП Казахстану.

Тричі проходила факультет підвищення кваліфікації: 1975 рік - Ленінградський політехнічний інститут; 1979 рік - Київський політехнічний інститут; 1984 рік - Карагандинський політехнічний інститут.

Сім

Батьки: батько - Семен Васильович Старухін і мати - Катерина Іполитівна. Молодша сестра Кан Тетяна Семенівна. У 1962 р. вийшла заміж. У шлюбі народжені двоє дітей: син - Тубольцев Станіслав 1966 р.н. і дочка - Карімова Галина 1968 р.н. Чоловік Тубольцев Валерій Іванович помер 1971

Нагороди та звання

  • 1974 нагороджена нагрудним знаком «Ізобрктатель СРСР»
  • 14 червня 1994 За особливі заслуги в галузі освіти Республіки Казахстан нагороджена нагрудним значком «Відмінник освіти Республіки Казахстан»

Основні праці

1. Навчальний посібник "Зубчасто-роликові передачі" складається з двох частин.

  • Частина друга під назвою "Зубатов-роликові передачі" вид. Міністерство народної освіти Казахської РСР Республіканський видавничий кабінет з навчальної та методичної літератури, Алмата 1991.
  • Перша частина під назвою "Коротка історія розвитку зубчастих передач з розрахунками їх на міцність" вид. Міністерство народної освіти Казахської РСР Республіканський видавничий кабінет з навчальної та методичної літератури, Алмата 1991.

Анотація: у першій частині книги "Коротка історія розвитку зубчастих передач з розрахунками їх на міцність" наведено відомості з історії розвитку евольвентних передач, передач з зачепленням М. Л. Новикова, дані в хронологічній послідовності методики розрахунку їх на міцність. У другій частині книги викладені: теорія зубчасто-роликового зачеплення, методика розрахунку на міцність, результати випробування та конструювання, а також технологія виготовлення зубчасто-роликових передач. Викладу матеріалу супроводжується докладними прикладами розрахунків. Книга розрахована на інженерів конструкторів, науковців, а також може бути використана викладачами та студентами ВНЗ.


NПримітка: частина перша і глава II другої частини написані Тубольцева С.С. і Оразовим К.О. Глави I і IV написані Старухіним С.В. і Бєляєвим А.Є. Глава VI написана спільно.



Авторські свідоцтва

  • 1. Авторське свідоцтво № 450046, на винахід "Зубчаста роликова передача", заявник винаходу: Карагандинський політехнічний інститут, зареєстровано у Державному реєстрі винаходів Союзу РСР 19 липня 1974р.
  • 2. Авторське свідоцтво № 402666, на винахід "Пристрій для передачі координат центру стовбура на забій", заявник винаходу: Проектно-конструкторський інститут "Гіпрооргшахтострой", зареєстровано Державному реєстрі винаходів Союзу РСР 23 липня 1973р.
  • 3. Авторське свідоцтво № 370341, на винахід "Напрямна рамка", зареєстровано у Державному реєстрі винаходів Союзу РСР 28 листопада 1972р.

Джерела

  • 1. Архів Карагандинського Державний Технічного Університету
  • 2. Архів Північно-Казахстанської Державного Університету
  • 3. DVD Патенти Росії 1981 № 3 (ретрофонд). The Patents of Russia (backfile)
  • 4. Сімейний архів

Комментарии

Сайт: Википедия