Ернст Хаппель: біографія

З 1962 року приступив до тренерської роботи, і за 30 років кар'єри, аж до своєї смерті в 1992 році, двічі приводив свої клуби до перемоги в Кубку європейських чемпіонів і ще тричі доходив до фіналу європейських клубних турнірів. У загальній складності завоював вісім чемпіонських титулів першостей Нідерландів, Бельгії, Німеччини та Австрії. Віце-чемпіон світу 1978 року разом зі збірною Нідерландів.

Кар'єра гравця

Клубна кар'єра

Велику частину своєї ігрової кар'єри Хаппель провів у віденському «Рапіді» (1942 -1955 і 1956-1959), з перервою на два сезони у французькому «Расинг» (Париж). Разом з «Рапідом» він шість разів отримував титул чемпіона Австрії, вигравав кубок Австрії а також проводився в 1951 році Кубок Центропа. Хаппель грав в обороні на позиції центрального захисника і стопера. Відрізнявся високотехнічної і вишуканою грою.

Кар'єра в збірній

Кар'єру в національній збірній Австрії почав 14 вересня 1945 матчем проти збірної Угорщини у Відні (4:3). Виступав у складі австрійської команди на двох чемпіонатах світу: в 1954 (бронзовий призер) і 1958 роках.

Був учасником знаменитого чвертьфінального матчу чемпіонату світу 1954 року між Швейцарією і Австрією, т. зв. «Спекотної битви під Лозанною» (нім.Hitzeschlacht von Lausanne). Ця гра проходила в умовах більш ніж 35-градусної спеки і завершилася перемогою збірної Австрії з рахунком 7:5 - рекорд чемпіонатів світу за кількістю голів в одній грі, не побитий дотепер. Австрія тоді вийшла в півфінал, де поступилася майбутнім чемпіонам - збірної ФРН, але потім змогла виграти матч за 3-е місце у команди Уругваю - 3:1. Ця «бронза» досі є вищим досягненням австрійського футболу на чемпіонатах світу.

Останню гру за національну збірну Хаппель провів відразу після закінчення чемпіонату світу 1958 року - 14 вересня 1958 зі збірною Югославії (австрійці поступилися з рахунком 3:4).

Тренерська кар'єра

Свою тренерську діяльність Ернст Хаппель розпочав на посаді технічного директора віденського «Рапіда». Після цього з 1962 року, коли він прийняв голландський клуб АДО з Гааги, і аж до 1987 року він не тренував жодної австрійської команди. За цей час він встиг виграти чемпіонати та кубки трьох країн (Нідерландів, Бельгії та Німеччини).

У 1978 році, очолюючи збірну Нідерландів, Хаппель дійшов з нею до фіналу світової першості.

У 1987 році він прийняв створену лише роком раніше команду «Сваровські-Тіроль» і відразу ж вивів її у півфінал Кубка УЄФА, а вже через рік виграв чемпіонат Австрії. У 1992 році він залишив цю команду (яка, втім, вже в тому ж році припинила своє існування), щоб очолити національну збірну Австрії.

Ернст Хаппель помер в Інсбруку 14 листопада 1992 від раку. Після смерті видатного футболіста і тренера найбільший стадіон Австрії - віденський «Пратер» - перейменували в «Ернст Хаппель--Штадіон».

Досягнення

В якості гравця

• Третій призер чемпіонату світу 1954 року
• Володар Кубка Центропа: 1951
• Чемпіон Австрії (6): 1946, 1948, 1951, 1952, 1954, 1957
• Володар Кубка Австрії: 1946

В якості тренера

• Володар Кубка Австрії: 1989 («Сваровські-Тіроль»)
• Чемпіон Німеччини (2): 1982, 1983 («Гамбург»)
• Володар Кубка Нідерландів: 1968 (АДО)
• Чемпіон Нідерландів: 1971 («Фейєноорд»)
• Чемпіон Австрії (2): 1989, 1990 («Сваровські-Тіроль»)
• Володар Кубка Бельгії (2): 1977 («Брюгге»), 1981 («Стандард»)
• Чемпіон Бельгії (3): 1976, 1977, 1978 («Брюгге»)
• Володар Кубка Німеччини: 1987 («Гамбург»)

• Фіналіст Кубка УЄФА (2): 1976 («Брюгге»), 1982 («Гамбург»)
• Володар Кубка європейських чемпіонів (2): 1970 («Фейєноорд»), 1983 («Гамбург»)
• Фіналіст Кубка європейських чемпіонів: 1978 («Брюгге»)
• Володар Міжконтинентального кубка: 1970 («Фейєноорд»)

• Фіналіст чемпіонату світу 1978 року (збірна Нідерландів)

Комментарии

Сайт: Википедия