Ханс Хартунг: біографія

Біографія

Батько - медик, музикант і художник-самоучка. У 1912-1914 сім'я жила в Базелі, де Хартунг захопився фотографією. Потім навчався в Дрездені, копіював в музеї Рембрандта, Гойю, Ель Греко, німецьких та австрійських експресіоністів (Кокошка, Нольде). В акварельних роботах 1922 прийшов до абстракціонізму.

У 1924-1925 навчався філософії та історії мистецтва в Лейпцігу, потім - в Академії витончених мистецтв у Дрездені. Відкрив для себе імпресіонізм і кубізм. До 1931 жив в Парижі, потім подорожував по Бельгії, Голландії, Норвегії. З 1934 оселився в Парижі, зблизився з Кандинським, Мондріаном, Міро, Колдер. Малював в манері, близькій до ташизм. Бідуючи, працював у майстерні скульптора Хуліо Гонсалеса, одружився з його донькою.

У роки Другої світової війни записався в Іноземний легіон, воював у Північній Африці. Демобілізувавшись, втік з окупованої Франції в 1943, ховався в Іспанії, був заарештований, 7 місяців провів у французькому концентраційному таборі. Потім знову вступив в Іноземний легіон, був важко поранений в листопаді 1944, втратив праву ногу. Повернувшись до Парижа, в 1946 отримав французьке громадянство, був нагороджений Військовим хрестом і орденом Почесного легіону.

Творчість і визнання

Після війни брав участь у численних виставках, був помічений критикою. Документальний фільм «Візит до Хансу Хартунг» зняв Ален Рене (1947). Хартунг подружився з Сулаж, Матьє, Ротко, був визнаний одним з лідерів інформеля (нефігуративного мистецтва). Велика ретроспектива його робіт була розгорнута в Базельському музеї (1952), в 1956 він був обраний членом Берлінської Академії витончених мистецтв, в 1960 отримав Велику премію з живопису на Венеціанській Бієнале. Ретроспективні виставки його робіт пройшли в Брауншвейгу, Туріні, Парижі, Х'юстоні, Квебеку, Монреалі, Нью-Йорку, Кельні. Він був удостоєний Почесного призу Бієнале в Любляні (1967), Великий мистецької премії Парижа (1970).

У сімдесяті роки ретроспективні експозиції Хартунг пройшли в Берліні, Мюнхені, Нью-Йорку. Відоме швейцарське видавництво «Скира» випустило альбом «Непомічений світ очима Ханса Хартунг» з репродукціями його фотографій і текстом французького поета Жана Тардье.

Численні виставки Хартунг з успіхом пройшли в різних країнах Європи й у вісімдесяті роки. У 1977 Хартунг обраний в Академію красних мистецтв Інституту Франції. Виставка його гравюр і літографій була організована в Парижі Центром Помпіду. Він першим отримав від уряду Австрії Премію Кокошки (1981), у Державній художній галереї Мюнхена був відкритий його постійний зал. Такий же зал був відкритий в 1984 в Дармштадті, Хартунг отримав у ФРН Великий хрест за заслуги. Хартунг знятий у фільмі «Пісня творіння: Художник Пабло Пікассо» (1982, див:).

Література про художника

• Hans Hartung. Santander: Museo de Bellas Artes, 2003
• Tardieu J. Hans Hartung. Paris: ?ditions Fernand Hazan, 1962.
• Sm?cking R. Hans Hartung. Brunsweig: Galerie Schm?cking, 1965
• Rousseau M., Domnick O. Hans Hartung. Stuttgart: Domnick Verlag, 1949.
• Van Gindertael R. Hans Hartung. Paris: ?ditions Pierre Tisn?, 1960
• Appolino U. Hans Hartung. Milano: Fratelli Fabbri, 1966.
• Daix P. Hartung. Paris: Bordas / Gervis, 1990.
• Aubier D. Hans Hartung. Paris: Edition Georges Fall, 1946.
• Sliblik J. Hans Hartung. Prague: Odeon, 1967.
• Hans Hartung, Autoportrait / Monique Lefebvre, ed. Paris: Bernard Grasset, 1976
• Descargues P. Hartung. Paris: ?ditions Cercle d'Art, 1977
• Hans Hartung / Maurizio Calvesi, ed. Milano: Skira, 2005.
• Hans Hartung / Riccardo Passoni, ed. Torino: U. Allemandi, 2000.

Комментарии

Сайт: Википедия