Наши проекты:

Про знаменитості

Енвер Ходжа: биография



Ходжа позбувся учительської роботи, коли в квітні 1939 року Албанію окупували війська Муссоліні, за те, що відмовився вступати в Албанську фашистську партію. За рішенням Виконкому Комінтерну Ходжу переправили в Албанію разом з двома помічниками з ЦК ВКП (б), які забезпечували зв'язок зі Сталіним.

Італійський окупаційний суд заочно засудив Ходжу до смерті. Але незважаючи на це він активно займався антифашистської діяльністю: писав прокламації і статті, організовував, працюючи на нафтопромислах, лісорозробках, в морських портах, профспілках, брав участь в акціях протесту проти італійських окупантів.

Одночасно з цим він домагався керівного становища в створювалася тоді компартії Албанії. В Албанії почастішали диверсії та інші акти саботажу проти італійців. Партизанські загони все частіше вступали в бої з окупантами і колабораціоністами. Найбільш активним партизанський рух був у південній Албанії, його керівниками були Ходжа, Шеху, Банлуку, Льоші, Пеза.

Він організував тютюнову крамницю в Тирані, яка незабаром стала місцем зустрічей невеликий комуністичної групи.

Підпільна конференція комуністів Албанії, скликана в Тирані 7 листопада 1941, проголосила створення Компартії Албанії. Її першим секретарем був обраний суперник Ходжі К. Дзодзе. Заступником Дзодзе став Енвер. Він же був затверджений як головнокомандувача партизанськими формуваннями.

У 1942 році Ходжа одружився на 20-річної Неджіміе Рут, дочки робочого нафтопромислу з міста Кучова. Вона стала однодумцем чоловіка у всіх його починаннях. Була членом політбюро, секретарем ЦК, головою Демократичного фронту Албанії (так з 1946 року став називатися створений в 1943 році Національно-визвольний фронт).

Восени 1942 року Ходжа приїхав в Москву, де зустрівся зі Сталіним, Молотовим, Ждановим, Маленковим, Мікояном і Дімітровим. Він запевнив їх у невідворотності розгрому фашистів і їхніх пособників, в намірі побудувати соціалізм в Албанії на основі вчення Леніна-Сталіна.

Наприкінці перебування Ходжі в Москві СРСР виступив із заявою (грудень 1942 року), в якому наголошувалося необхідність відновлення незалежності Албанії та відкидалися територіальні претензії Італії та Греції до цієї країни. Дана заява стало ударом по планах Черчілля, який не виключав можливості розділу після війни Албанії між Італією, Грецією та Югославією.

Після розгрому нацистів під Сталінградом і Курськом і успішних операцій Албанської народно-визвольної армії (аноа) стратегічна ініціатива в Албанії повністю перейшла до комуністів.

У 1944 році німецькі війська в Албанії були розгромлені, їх залишки пішли до Югославії, аноа брала участь у звільненні північно-західній Греції, а також Чорногорії, Македонії та Сербії (Косово). З жовтня 1944 року Е. Ходжа став прем'єр-міністром і одночасно міністром закордонних справ у знову сформованому уряді. Верховним головнокомандувачем Енвер Ходжа залишався аж до своєї кончини.

На Потсдамській конференції (1945) Сталін застеріг Черчілля від реалізації планів розділу Албанії.

Соціальні та економічні реформи

Ходжа оголосив себе переконаним марксистом-ленінцем і захоплювався особистістю Сталіна. Про свою підтримку нової Албанії Сталін заявив Ходжу особисто в період його візиту в СРСР у червні 1945 року. Ходжа був присутній на Параді Перемоги, був у Сталінграді, отримав запевнення в радянській технічної та наукової допомоги. Уже в серпні 1945 року в Албанію прибули перші радянські пароплави з продовольством, обладнанням, машинами, медикаментами.