Про знаменитості
Микола Єгорович Цукати: біографія
-
граф, учасник Кавказьких походів, наказний отаман Оренбурзького козачого війська
Син генерала Єгора Гавриловича, народився в 1794 р., вступив на службу в Отаманський полк війська Донського 12 травня 1807 і, маючи від роду 15 років, проведений був у хорунжі 17 серпня 1809 У 1809-1810 рр.. він був у поході в Молдавію і за участь у справах проти турків під Расеватом отримав орден св. Анни 4-го ступеня з написом «за хоробрість». На початку 1811 Цукати, на прохання матері, був переведений в 7-й єгерський полк прапорщиком, але значився у відпустці, а 23 березня 1812 переведений в Лейб-гвардії Фінляндський полк і брав участь у боях Вітчизняної війни під Тарутином, княжна, Малоярославцем і Червоним, а також у закордонному кампанії 1813-1814 рр..; за кампанію 1812 р. Цукати був нагороджений золотою зброєю з написом «За хоробрість». При сформування Лейб-гвардії Волинського полку в 1812 р. Цукати, в чині поручика, був переведений в цей полк, де вже через 13 місяців отримав чин капітана, а 17 січня 1820 вийшов у відставку з чином полковника, але вже в наступному році знову вступив у службу підполковником в Татарський уланський полк. У 1831 р., вже в чині полковника, Цукати був призначений командиром Волинського уланського полку, начальствуя яким брав участь у багатьох справах проти поляків, за що отримав ордена св. Анни 2-го ступеня і св. Володимира 3-го ступеня.
31 березня 1835 Цукати призначений був комендантом в Анапу; у вересні 1836 р. він розбив великі скупчення черкесів, що напали на хлібні поля поселян поблизу Анапи, а в жовтні того ж року брав участь у справах проти горців, перебуваючи в загоні генерала Вельямінова. 6 грудня 1836 Цукати проведений був у генерал-майори, в липні 1837 із загоном Анапского гарнізону зайняв навколишні аули, в покарання за неодноразові їх нападу, а 23 вересня того ж року брав в Анапі Імператора Миколи Павловича, який залишився дуже задоволений знайденим у фортеці порядком. У грудні того ж року Цукати через хворобу взяв тривалу відпустку, а через два роки вийшов у відставку, але вже 22 лютого 1841 призначений отаманом Оренбурзького козачого війська. Перебуваючи на цій посаді, він отримав в 1842 р. орден св. Станіслава 1-го ступеня і св. Георгія 4-го ступеня за 25 років служби в офіцерських чинах (3 грудня, № 6690 за списком Григоровича-Степанова), в 1843 р. брав участь у приборканні заворушень, що виникли серед державних селян Челябінського повіту, а в 1844 р. отримав орден св. Анни 1-го ступеня.
11 квітня 1848 Цукати проведений був у генерал-лейтенанти, а 25 березня 1849 призначений складається при шефа жандармів. З 3 грудня 1850 по 1 січня 1860 р. він був начальником 1-го округу Корпуса Жандармів, отримавши в 1854 р. орден св. Володимира 2-го ступеня, а в 1857 р. - орден Білого Орла. Зарахований з 1 січня 1860 р. по запасним військам, Цукати 11 квітня 1861 був проведений в генерали від кавалерії і звільнений від служби. Помер 20 квітня 1867 р., похований у Санкт-Петербурзі на кладовищі Новодівичого монастиря.
Джерело
- Степанов В. С., Григорович П. І.У пам'ять столітнього ювілею імператорського Військового ордена Святого великомученика і Побідоносця Георгія. (1769-1869). СПб., 1869
- Російський біографічний словник: У 25 т. / під спостереженням А. А. Половцова. 1896-1918.
