Меїр Шамгар: биография

Суддя Верховного суду Ізраїлю

1 липня 1975 Шамгар був призначений на посаду судді Верховного суду Ізраїлю (з 1982 року - Заступник Голови Верховного суду).

Шамгар відрізнявся від більшості суддів Верховного суду того період тим, що практично весь період його професійного становлення пройшов під впливом ізраїльського права (а не в період британського мандата в Палестині або в практиці за кордоном). При цьому Шамгар був близько знайомий з політичною системою Ізраїлю з досвіду своїх попередніх посад і тому не відчував незручності при критичному підході до дії органів влади.

Як суддя, Шамгар був відомий своїм поважним і терпимим ставленням під час судових слухань .

27 листопада 1983 Шамгар був призначений на посаду Голови (Президента) Верховного суду, змінивши на посту Голови Іцхака Кахана. Він виконував цю посаду до виходу у відставку за вислугою років 13 серпня 1995 року.

Голова Верховного суду має вагомий голос у питанні призначення нових суддів до Верховного суду. Повідомлялося, що завдяки Шамгару до Верховного суду були призначені, крім інших, судді Мішаель Хешін і Дальян Дорнер. З іншого боку стверджувалося, що Шамгар запобіг в той період призначення до Верховного суду Доріт Бейніш, призначену після його виходу у відставку і нині виконуючу посаду Голови Верховного суду.

У 1992 році Шамгар втілив у життя проект будівництва нового будівлі Верховного суду Ізраїлю в районі Гів'ат-Рам в Єрусалимі, домігшись фінансування проекту на приватні кошти і особисто координуючи підготовку архітектурних планів будівництва та процес будівництва.

Вклад у розвиток ізраїльського права

Шамгар вклав цінний внесок у розвиток ізраїльського права в багатьох галузях, починаючи з упорядкування принципу процесуального права і закінчуючи фундаментальними змінами в цивільному та громадському праві Ізраїлю.

Період його суддівської практики ознаменував остаточний перехід судової системи Ізраїлю від формалістичного підходу до тлумачення права до суддівського нормотворчості до підходу, що ставить в центр судової діяльності ліберальні цінності (в більшості своїй не встановлені формальним законодавчим порядком). За своєю суттю, постанови Шамгара послужили сполучною ланкою між ранньою судовою практикою Верховного суду (періоду Голови Шимона Аграната), яка заклала основи ліберального суддівського мислення, і революційними концептуальними реформами у судовій практиці, проведеними наступником Шамгара, Аароном Бараком.

Розвиток конституційного права

Суддівський активізм Шамгара проявився у безпрецедентному скорочення обсягу доктрин «придатності для судового розгляду» (англ.justiciability; івр. ??????) і «права звернення до суду» ( лат.locus standi; івр. ???? ?????). У своїй суддівській практиці Шамгар перестав вважати необхідним фактором для подачі петиції проти дій органів влади доказ прямих збитків, завданих подавця петиції, і відкрив шлях до подач петицій громадськими організаціями та діячами. Також Шамгар ухвалив не відмовляти в розгляді Верховним судом справ з політичним підгрунтям, у тому числі петицій, спрямованих проти дій Кнесету.

Як і на минулих постах, Шамгар приділив значну увагу поширенню та поглибленню принципів верховенства закону та адміністративної законності в діях усіх гілок влади.

Значним виявився і внесок Шамгара в розширення меж прав і свобод людини, в першу чергу свободи слова, в якій бачив головна запорука підтримки демократичного режиму. Шамгар заклав уявлення про активний статус прав і свобод людини, як впливають на щоденне тлумачення закону у всіх сферах, зобов'язуючи перевірку конституційного балансу кожного правового акта з метою, наскільки це можливо, обрання тлумачення, що сполучається з принципом підтримки прав.

При своєму загальному ліберальному світогляді Шамгар, однак, надавав високе значення міркувань національної безпеки, наприклад, підтримуючи, в цілому ущемляють волі, контртерористичні дії військової адміністрації контрольованих ізраїльською армією територій, за умови дотримання нею загальних принципів адміністративного права.