Мирослав Шкоро: біографія

Біографія

Мирослав Шкоро народився 29 липня 1962 року в місті Осієку в Славонії (Хорватія). Свою першу гітару купив взимку 1978 року. В якості вокаліста і гітариста брав участь у роботі осіекскіх рок-груп (1979-1983 рр.. - «Zadnja stanica», 1983-1985 рр.. - «OK Band »).

У 1985 році Шкоро фактично змінює жанр : аж до 1998 року він виконує пісні власного твору в традиційній хорватської манері: в якості інструментів для акомпанементу використовуютьсятамбуріци(хорв. tamburica) - струнні щипкові інструменти на кшталт мандоліни. Починається все з співпраці з осіекскім ансамблем «Slavonski be?ari».

В цей же час Шкоро закінчує економічний факультет Осіекского університету ім. Штроссмайера.

У 1989 році Шкоро їде до США, де вступає вчитися в «Community College of Allegheny County». Тоді ж він знайомиться з Пенсільванським музикантом хорватського походження Джеррі Грцевічем, з яким записує свій перший альбом - «Ne dirajte mi ravnicu».

Альбом виходить в 1992 році в Хорватії, куди Шкоро на той час уже повернувся. Однойменна пісня, назва якої перекладається як «Не чіпайте мою рівнину», моментально стає популярною, як і її автор. А саме вираження «Ne dirajte mi ravnicu» на тлі йде в той час війни за незалежність стає идиоматическим і використовується багатьма іншими хорватськими авторами.

Організувавши свій власний ансамбль народних інструментів «Ravnica», у 1993 році Шкоро записує альбом «Miroslav ?koro i Ravnica». У нього включається ще одна швидко стала популярною під час війни пісня - «Mata» (рос.Матвій). У ній Шкоро стосується подій травня 1945 року в австрійському Блайбурге (т. зв. Блайбургская бійня), під час яких югославські партизани влаштували масове знищення втекли до Австрії хорватських і словенських колабораціоністів та членів їх сімей.

У 1995 - 1997 рр.. Шкоро займає посаду Генерального консула Хорватії в Угорщині, але, незважаючи на завантаженість, йому вдається давати концерти, а в 1996 році він навіть випускає черговий альбом з Джеррі Грцевічем - «Sitan vez».

У 1997 році в хорватський кінопрокат виходить картина режисера Горана Русіновіча «Мондо Бобо», в якій Мирослав Шкоро грає епізодичну роль.

16 і 17 лютого 1998 Шкоро виступає в Концертному залі ім. Ватрослава Лисинський в Загребі. Незабаром виходить запис цього концерту на двох CD - «Miroslav ?koro, u?ivo». Це його останній альбом, виконаний в суто народній манері.

Після цього Шкоро починає відходити від народної музики в бік популярною: він збирає «Band iz Osijeka» - групу, з якою записує всі свої наступні альбоми. І якщо в альбомі «Ptica samica», виданому в 1999 році, все ще явно присутні народні мотиви, то з кожним новим альбомом Шкоро все більше перетворюється в поп-музиканта.

У 2001 році Мирослав Шкоро стає головою ради директорів компанії «Croatia Records» - найбільшого музичного лейблу Хорватії (колишня «Jugoton»). У цьому ж році виходить його альбом «Slagalica». Далі виходять альбоми «Milo moje» (2003 рік), «Svetinja» (2005 рік).

Завершивши роботу над «Svetinja», у 2006 році Шкоро пише музику до фільму хорватського режисера Бранко Шмідта «Put lubenica» («Шлях гарбуза»). Тоді ж він подає у відставку з поста голови ради директорів «Croatia Records».

Наступний альбом співака - збірка його кращих пісень «Sve najbolje» (2007 рік). У 2008 році видається альбом «Moje boje».

У 2010 році у хорватському видавництві «Ve?ernji list» була випущена автобіографія Мирослава Шкоро «Stoput bih isto ponovo», в комплект до якої додаються 2 компакт-диска з кращими піснями.

Мирослав Шкоро веде активну концертну діяльність в Хорватії і країнах, де є великі хорватські діаспори.

Комментарии