Про знаменитості
Олександр Іванович Бєлов: біографія
День народження 21 листопада 1904
радянський воєначальник, генерал-майор
Біографія
Народився в селі Яровиця, нині Даниловського району Ярославської області.
У Червоній Армії з листопада 1926 року. Проходить службу у 16-му стрілецькому полку Московського військового округу, курсант полкової школи, командир відділення. У вересні 1928 року був направлений на навчання в Іваново-Вознесенську піхотну школу в місті Орел, після закінчення якої з вересня 1929 року проходив службу у 20-ї стрілецької дивізії Ленінградського військового округу, командир взводу, роти, начальник штабу батальйону 60-го стрілецького полку , з січня 1934 року - відповідальний секретар бюро ВКП (б) 58-го стрілецького полку, з липня 1935 року - начальник штабу навчального батальйону 60-го стрілецького полку. З травня 1936 служив у 32-му стрілецькому полку 11-ї стрілецької дивізії цього ж округу, начальник штабу навчального батальйону, начальник полкової школи, командир батальйону. У липні 1940 року дивізія увійшла до складу новосформованого Прибалтійського військового округу і виконувала завдання з оборони узбережжя Фінської затоки.
У Велику Вітчизняну війну спочатку липня 1941 А. І. Бєлов перебував у розпорядженні Військової ради Західного фронту. З 17 липня 1941 року - командир 44-го стрілецького полку 42-ї стрілецької дивізії. У липні-вересні 1941 року дивізія в складі 21-ї армії Центрального, потім Брянського і Південно-Західного фронтів брала участь Смоленськом бої, Київської оборонної операції. З 17 по 29 вересня перебував в оточенні в районі міста Пирятин, потім після виходу перебував у розпорядженні Військової ради 21-ї армії, з жовтня - начальник відділу бойової підготовки штабу цієї армії. З лютого 1942 року О. І. Бєлов - командир 1-ї окремої (з 15 лютого 1942 - 33-а окрема) мотострілецької бригади. У ході бойових дій показав себе енергійним, сміливим і досить грамотним в оперативно-тактичному відношенні командиром. У липні того ж року він був призначений командиром 124-ї стрілецької дивізії, яка за відмінності в боях на Сталінградському і Донському фронтах була перетворена 17 листопада 1942 у 50-ту гвардійську. 27 листопада 1942 А. І. Бєлову було присвоєно чергове звання генерал-майор. З 22 березня 1943 року О. І. Бєлов - командир 29-го стрілецького корпусу (22 квітня перетворений в 3-й гвардійський). Корпус входив до складу 3-ї гвардійської, 51-й і 5-ї ударної армій Південно-Західного, Південного, 4-го і 3-го Українських фронтів. Частини корпусу брали участь у битві за Кавказ, Донбаської, Мелітопольської, Нікопольсько-Криворізької, Березнегувате-Снігурівський, Одеській наступальних операціях. За виявлену в боях вміння командувати довіреними йому військами, а також за проявлений при цьому героїзм і мужність він був нагороджений орденом Суворова 2-го ступеня. В одному з боїв А. І. Бєлов був важко поранений і 5 квітня 1944 помер від ран. Як зазначалося в бойовій характеристиці, генерал-майор А. І. Бєлов був «енергійним і грамотним командиром корпусу, сміливо приймав рішення та наполегливо приводив їх в життя».
