Олександр Миколайович Яковлєв: биография

У 2001 році Яковлєв, згадуючи про свою діяльність, зізнався: «На перших порах перебудови нам довелося частково брехати, лицемірити, лукавити - іншого шляху не було. Ми повинні були - і в цьому специфіка перебудови тоталітарного ладу - зламати тоталітарну комуністичну партію ».

У вступній статті до видання« Чорної книги комунізму »російською мовою Яковлєв говорив про цей період::

n

n

... я багато і в'їдливо вивчав праці Маркса, Енгельса, Леніна і Сталіна, Мао і інших «класиків» марксизму, засновників нової релігії - релігії ненависті, помсти і атеїзму.<...>Давним-давно, більше 40 років тому, я зрозумів, що марксизм-ленінізм - це не наука, а публіцистика - людожерська і самоїдська. Оскільки я жив і працював у вищих «орбітах» режиму, в тому числі і на самій вищій - в Політбюро ЦК КПРС за Горбачова, - я добре уявляв, що всі ці теорії і плани - маячня, а головне, на чому тримався режим, - це номенклатурний апарат, кадри, люди, діячі. Діячі були різні: розумні, дурні, просто дурні. Але всі були циніки. Всі до одного, і я - в тому числі. Прилюдно молилися лжекумірам, ритуал був святістю, щирі переконання - тримали при собі.

n

Після XX з'їзду в надвузькою колі своїх найближчих друзів і однодумців ми часто обговорювали проблеми демократизації країни і суспільства. Обрали простий, як кувалда, метод пропаганди «ідей» пізнього Леніна.<...>Група істинних, а не уявних реформаторів розробили (зрозуміло, усно) наступний план: авторитетом Леніна вдарити по Сталіну, за сталінізму. А потім, у разі успіху, Плехановим і соціал-демократією бити по Леніну, лібералізмом і «моральним соціалізмом» - по революціонаризм взагалі.<...>

N

Радянський тоталітарний режим можна було зруйнувати тільки через гласність і тоталітарну дисципліну партії, прикриваючись при цьому інтересами вдосконалення соціалізму.<...>Озираючись назад, можу з гордістю сказати, що хитромудра, але вельми проста тактика - механізми тоталітаризму проти системи тоталітаризму - спрацювала.

n

n

У 2003 році Яковлєв говорив, що ще в 1985 році запропонував Горбачову план змін в країні, проте Горбачов відповів, що поки «зарано». На думку Яковлєва, Горбачов тоді ще не думав, що «з радянським ладом пора кінчати». Яковлєв також зазначав, що йому доводилося долати сильний опір частини партійного апарату і

n

n

Для користі справи доводилося і відступати, і лукавити. Я сам грішний - лукавив не раз. Говорив про «оновлення соціалізму», а сам знав, до чого справа йде.

n

n

Влітку 1985 року Яковлєв став завідувачем відділом пропаганди ЦК КПРС. У 1986 році став секретарем ЦК курирував, спільно з Є. К. Лігачовим, питання ідеології, інформації і культури. Виступав за всебічний розвиток зв'язків із західними країнами, а також з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону і Близького Сходу (зокрема, з Ізраїлем).

За його пропозицією призначалися редактори «перебудовних» видань - газет «Московські новини» , «Радянська культура», «Известия»; журналів «Огонек», «Прапор», «Новий світ» та ін

Сприяв публікації в СРСР творів Набокова, Солженіцина, Рибакова, Приставкіна, Дудінцева, виходу на екрани близько 30 раніше заборонених фільмів. Ініціатор рішення Політбюро ЦК КПРС (травень 1988) про видання на базі видавництва «Правда» та журналу «Питання філософії» раніше заборонених праць російських філософів.

Сприяв відновленню відносин між радянською державою і Російською православною церквою, поверненню РПЦ Оптиної Пустелі, Толзького (жіночого) монастиря, за що був нагороджений церковним орденом преподобного Сергія Радонезького. У 1987 році брав активну участь у чищенні радянського генералітету у «справі Руста», сприяв призначенню на посаду міністра оборони Дмитра Язова. Рекомендував призначити головою КДБ В. А. Крючкова, з яким був близько знайомий ще з часів спільної роботи в 60-х роках в ЦК КПРС. На XIX Всесоюзній конференції КПРС очолив комісію, яка підготувала резолюцію «Про гласності». На вересневому (1988 р.) Пленумі ЦК КПРС йому було доручено курирувати від ЦК КПРС зовнішню політику СРСР.