Володимир Авксентійович Яцкевич: біографія

Народився у Вітебську 15 листопада 1839. Освіту здобув у Полоцькому кадетському корпусі, з якого випущений 30 червня 1858 сотником в Кубанську козацьку артилерію.

Брав участь у кампаніях 1858-1865 на Кавказі. 26 липня 1862 за відмінність був проведений в осавули, нагороджений орденами св. Станіслава 3-го ступеня з мечами і бантом (1863 року), св. Анни 3-го ступеня з мечами і бантом (в 1864 році) і св. Станіслава 2-го ступеня з мечами (в 1865 році, імператорська корона до цього ордену завітала в 1873 році).

З 3 липня 1865 командував 4-й кінно-артилерійської батарей Кубанського козачого війська і на цій посаді знаходився трохи менше чотирнадцяти років, 20 січня 1867 отримав чин військового старшини, 30 серпня 1870 проведений в підполковники і 26 лютого 1877 - в полковники.

Під час російсько-турецької війни 1877-1878 років діяв на приморському напрямку, однак після висадки турецького десанту і захоплення противником Сухумі був разом зі своєю батареєю перекинутий на допомогу генералу Кравченко.

При атаці турками 13 червня в значних силах російського табору біля селища Ілорі, полковник Яцкевич, який керував знаряддями, незважаючи на вогонь трьох броненосців, виключно спрямований на місце розташування російської артилерії, влучною стрільбою, при вдалому виборі позиції, не дозволив туркам і загонам повсталих абхазців зробити переправу через річку Галідзгу і відбивши всі наступали непрятельскіе колони, рішуче сприяв подальшому їх розсіювання.

При вдруге зробленому туркамн нападі на той же табір 15 червня, в ще болипіх силах, підтриманих притому найсильнішим вогнем крім трьох броненосців ще й трьох польових далекобійних знарядь, що випустили разом до 300 снарядів, полковник Яцкевич дією своєї батареї відбив всі напади противника , і тим дав можливість російським військам перейти у рішучий наступ. Для подальшого переслідування ворога російська піхота отримала наказ переправитися через річку Галідзгу, але навряд перші солдати спустилися в річку, як турецькі стрілки і абхази, що зайняли узлісся в 200 кроків від переправи, відкрили найсильніший вогонь. Заволодіння переправою за глибиною броду і чрезвичайіо сильному течією річки, під вогнем ворога, було вкрай затрудшітельно, тим більше, що за умовами місцевості російська артилерія могла діяти no узліссі зайнятої ворогом тільки за перехід на правий берег. Помітивши настільки скрутне становище піхоти і зрозумівши пеобходцмость, у що б то не стало, відвернути від неї вогонь ворожих стрільців, полковник Яцкевич, на чолі двох кінних знарядь, вилетів кар'єром до переправи, швидко перейшов річку і, знявшись з передків, обсипав узлісся картеччю; все це було робити так швидко і несподівано, що начальник загону повинен був відправити для прикриття знарядь весь складався особисто прн ньому, козачий конвой. Геройська сміливість артилерії відразу змінила весь хід справи користь російських військ, тим більше що вогонь ворожих стрільців і артилерії, звернений на позицію Яцкевич, дозволив російській піхоті з дуже малими втратами переправитися через річку. Турки після незначного сопротнвленія кинули узлісся й бігли до ложементом, заздалегідь влаштованих в Очамчирі. Після невеликого відпочинку російська піхота знову перейшла в наступ, полковник Яцкевич, поповнивши спад людей і коней у взводі, швидко міняв позиції, не давав відступаючим оговтатися і цим сприяв тому, що всі ворожі ложементи і сама Очамчира перейшли були зайняті російськими військами.

Після цієї справи будучи призначений начальником окремої колони і отримавши 9 липня наказ з двома батальйонами Абхазького і одним батальйоном Кубанського піхотних полків при чотирьох кінних гарматах і двох сотнях Лабінського козачого полку, взяти сильно укріплену ворожу позицію біля селища Меркулов, полковник Яцкевич 10 Липень атакував ворога і, незважаючи на його відчайдушну захист, позиція була зайнята. Заволодіння цієї позіцііей, вважалася в очах абхазів неприступною, сильно вплинуло на їх настрій, наслідком чого було залишення турками Очамчирі подальша здача всього Кодорської ділянки.

Комментарии