Про знаменитості
Семен Якович Брауде: біографія
28 січня 1911 - 30 червня 2003
радянський і український радіофізик та Радіоастрон
Біографія
Народився в Полтаві, закінчив Харківський фізико-математичний інститут (1932). У 1933-1955 працював в Українському фізико-технічному інституті. Брав активну участь у створенні на базі радіофізичних відділів Українського фізико-технічного інституту Інституту радіофізики та електроніки АН УРСР. З 1955 працював в Інституті радіофізики та електроніки АН УРСР (у 1955-1980 - заступник директора з наукової частини). Професор Харківського політехнічного інституту (1946-1956). Академік АН УРСР (1969).
Основні праці в області радіофізики та радіоастрономії. Один з піонерів радіоастрономії в СРСР. Під його керівництвом організована перша в Україні радіоастрономічна обсерваторія, розроблена радіоастрономічна апаратура, у тому числі оригінальні радіотелескопи з електричним управлінням променем, що працюють у декаметровому діапазоні. За допомогою створених під його керівництвом унікального радіотелескопа УТР-2 і радіоінтерферометра «УРАН» виконано великий ряд досліджень радіовипромінювання небесних об'єктів: виявлено низькочастотне радіовипромінювання пульсарів, проведені вимірювання протяжних радіоджерел, вивчено розподіл радіовипромінювання космічного фону, досліджено декаметровому випромінювання тіл Сонячної системи та областей поглинання ионизованного водню, виявлена ??перша в декаметровому діапазоні радіолінія - нейтрального азоту (через чверть століття після її теоретичного передбачення І. С. Шкловським).
Брауде та його співробітниками складено перший каталог радіоджерел і їх спектрів у декаметровому діапазоні. Проводив також теоретичні дослідження космічного радіовипромінювання. Ще в 1957 році приступив до вивчення принципової можливості радіолокаційного зондування сонячної корони. Теоретично визначив ефекти спільної дії синхротронного і теплового випромінювань, ефекти поглинання в ионизованном газі, досліджував синхротронне випромінювання в об'єктах великий оптичної товщини. Отримав цікаві дані про так званих плазмових котлах, що грають важливу роль в еволюції джерел космічного радіовипромінювання. Розробив теорію поширення радіохвиль над негладкої морською поверхнею. На основі вивчення отриманих Брауде амплітудних, фазових і частотних (доплерівських) характеристик розсіяних сигналів створено новий науковий напрям - радіоокеанографія. Брав участь у розробці потужних генераторів радіохвиль і створення першого в СРСР радіолокатора.
Лауреат Сталінської премії (1952), Державної премії СРСР (1977), золотої медалі ім. А. С. Попова АН СРСР (1983).
