Андрій Русланович Буторін: біографія

Біографія

Андрій Русланович Буторін народився 6 квітня 1962 року в місті Мончегорске Мурманської області, де живе і зараз. Після закінчення середньої школи в 1979 році вступив до Ленінградського інституту авіаційного приладобудування, який закінчив у 1985 році за спеціальністю «Авіаційне приладобудування».

З квітня 1985 року по листопад 1986 року Буторін працював інженером-технологом Смоленського заводу «Вимірювач », з листопада 1986 по листопад 1987 року - працівник Промислового РК ВЛКСМ міста Смоленська (заступник секретаря комітету ВЛКСМ заводу« Вимірювач ».

З листопада 1987 року по червень 1997 року працював на комбінаті« Северонікель »(м. Мончегорськ) на посаді інженера-електроніка та інженера-програміста. З червня 1997 року по лютий 2003 року Буторін - співробітник комерційного банку «Мончебанк» (м. Мончегорськ), що став з 2000 року Мончегорский філією ВАТ «Мончебанк» (м. Мурманськ), на посаді економіста, старшого економіста, начальника Фондового відділу, заступника начальника Готелі кредитування та комерційної діяльності. З березня 2003 року працював начальником бюро, а в даний час є провідним фахівцем Центру інформаційних технологій ВАТ "Кольська гірничо-металургійна компанія» (м. Мончегорськ) .

Творчістю Буторін став займатися ще в шкільному віці. Спочатку ці були вірші, але до поезії Буторін не ставився серйозно, вважаючи її всього лише «гімнастикою для розуму». Однак це не завадило йому стати в 1995 році переможцем конкурсу «Страшилок», проведеному газетою «Скандали», а в 2000-му отримати перший приз у конкурсі політичної частівки «Счас заспіваю» газети «Комсомольська правда».

Фантастику Буторін почав писати з кінця 90-х років , але серйозно став займатися літературною творчістю з початку нового століття. Першим опублікованим стала розповідь «Мати космонавта», який побачив світ у 9-му номері за 2001 рік журналу «Зоряна дорога». Після цього було ще більше півтора десятків журнальних публікацій, у тому числі - у зарубіжних (Великобританія, США, Канада) виданнях.

Першим виданим романом Буторіна стала книга «Робота над помилками (Puzzle)», підготовлена ??до видання у донецькому «Сталкері» і випущена в московському видавництві «АСТ». Після цього в різних московських видавництвах побачили світ і інші твори Буторіна. Буторін - учасник численних конкурсів, як мережевих («Рвана Грілка», «Російський Еквадор», «Колекція фантазій» тощо), так і цілком традиційних - таких як Національна дитяча літературна премія «Заповітна мрія», фіналістом сезону 2006 року якої став Буторін з підбіркою фантастичних оповідань.

Буторін - учасник фестивалів фантастики «Москоні-2007», «Срібна стріла (" СільверКон ") -2008», «ЕвРосКон-2008». На московському фестивалі фантастики «Срібна стріла» («Сільверкон») в лютому 2008 року нагороджений медаллю 2-го ступеня Ордена Срібної стріли за перемогу роману «За краєм землі і неба» в номінації «Краща любовна лінія». З червня 2008 року Буторін - член Спілки літераторів Росії.

У своїх творах Буторін пише, як правило, про простих, звичайних людей, волею долі опиняються в неймовірних, фантастичних ситуаціях. Головний герой повістей і романів Буторіна, в більшості випадків, наш сучасник. Він близький читачам, тому що він такий же, як і вони. Тим цікавіше спостерігати, як може протистояти ця аж ніяк не героїчна особистість абсолютно несподіваним перипетій долі, наскільки міцною може виявитися сила людського духу, як широкі межі його розуму. А деколи ми просто не вміємо мріяти, або, ще гірше, зраджуємо свою мрію, як зробив це Максим Вотчіцев з повісті Буторіна «Електронно-поштовий роман» (виданої під назвою «Лист в нікуди»). В юності він мріяв злітати до зірок, а став простим клерком. Але, як виявилося, мрія його цілком могла здійснитися, мало того, вона стала реальністю, та тільки не зовсім у нього ...

Комментарии