Про знаменитості
Преподобний Вікентій Лерінскій, або Лірінскій: біографія
ієромонах, святий неподіленої Церкви, відомий ранньохристиянський автор Галлії
Життєпис
Відомості про життя святого Вікентія украй мізерні. Основним біографічним джерелом про нього є твір Геннадія массілійский «Про знаменитих чоловіків» (лат.De viris illustribus), складене близько 495 року в продовження однойменного праці святого Ієроніма Стрідонського.
Вікентій народився в місті Туль на північно-сході сучасної Франції. Був рідним братом святого Лупа. Після служби в армії (лат.secularis militia) вступив до Лерінскій монастир святого Гонората, де прийняв чернечий постриг. У 434 році під псевдонімом Перегрін написав свій найвідоміший твір «Пам'ятні записки» (лат.Commonitorium). Помер в царювання імператорів Феодосія II і Валентиніана III, тобто в 450 році або раніше. Вікентій був високо оцінений своїми сучасниками, так святитель Євхерій Ліонський назвав його святим чоловіком, видатним в красномовстві і знаннях.
Богословські погляди
У своїх «Пам'ятних записках» святої Вікентій сформулював наступний критерій істинності , безпосередньо пов'язаний з властивістю кафолічності Церкви:
nnnУ самій же кафоличною Церкви особливо має дбати нам про те, щоб утримувати те,чого вірили всюди, завжди, всі, бо істинно і у власному розумі католицька, як показує значення і сенс найменування цього, - те, що всі взагалі обіймає.
nnnОригінальний текст(лат.)nnnIn ipsa item catholica ecclesia, magnopere curandum est ut id teneamusquod ubique, quod semper, quod ab omnibus creditum est; hoc est etenim uere proprieque catholicum, quod ipsa uis nominis ratioque declarat, quae omnia fere uniuersaliter conprehendit.
n- Пам'ятні записки Перегрина про давнину і загальності кафоличною віри проти непотрібних новизна всіх єретиків
n
На думку деяких дослідників цей критерій був спрямований проти доктрини святого Августина про благодать. У питанні співдіянні між Божественною благодаттю і людською волею святий Вікентій займав позицію преподобного Іоанна Касіяна і відстоював те, що пізніше в православному богослов'ї стали називати синергією. Полемізуючи з ними, учень святого Августина Проспер Аквітанський називав їх «залишками пелагіанской єресі» (лат.Pelagianae pravitatis reliquiae). З XVI століття католицьке богослов'я класифікує опозицію Августину в особі святих Іоанна Касіяна, Вікентія Лерінского і Фавста Регийскому терміном полупелагіанство.
З початком Реформації «Пам'ятні записки» багато разів перевидавалися на різних мовах.
Переклади
- Пам'ятні записки. Каз., 1863;
- Нагадування: Трактат Перегрина про давнину і загальності кафоличною віри проти непотрібних новизна всіх єретиків / Пер. П. Пономарьова. Каз., 1904; n n
