Олексій Юліанович Геровський: биография

Незабаром після цього в Мараморошської Сиготі був учинений судовий процес над Алексієм Кабалюка і його прихильниками, і брати Геровський вирішили підтримати своїх соратників у залі королівського суду. Це послужило приводом для їхнього арешту в 1913 році. Олексію Геровським ставилося в провину створення і керівництво організацією, замишляють державну зраду. Покаранням за це подібні злочини була смертна кара. Але напередодні Першої світової війни братам вдалося втекти, і сховатися на російській території. Реакцією на це з боку австрійського уряду став арешт найближчих родичів Геровських. До в'язниці були укладені їх мати і сестра Ксенія, а також дружина Олексія з дворічною дитиною. Незабаром при нез'ясованих обставинах у віденській в'язниці померла Алексія Адольфівна.

Росія, Чехословаччина, Югославія

Коли російські війська зайняли Галичину і Буковину, Олексій Геровський приїхав до Чернівців як «старший чиновник з особливих доручень» при губернаторі Євреїнова. Після відступу російської армії з Галичини, Геровський складався при Міністерстві закордонних справ у Петрограді на посаді експерта з австро-угорською та балканських справ.

Після більшовицької революції 1917 року він переїхав в Підкарпатську Русь, де став головою Центрального комітету православних громад та юрисконсультом православної єпархії. У 1924 році в Чехословацькій республіці проводилися вибори, яка зачепила і Підкарпатську Русь. Прем'єр-міністр ЧСР, Крамарж, запропонував Олексію Геровським очолити список кандидатів від Народно-демократичної партії. Однак Геровський відмовився від цієї пропозиції, також як і від пропозиції Мілана Годжа очолити список Аграрної партії, тому що розумів, що їм потрібно тільки лише його ім'я для просування своїх інтересів. Він вступив у конфронтацію з чехословацьким урядом, так як його діяльність в Карпатській Русі йшла в розріз сподіваннями уряду. Геровський активно співпрацював з сербської православної громадськістю та урядом Югославії, а одного разу на виступі в Югославії навіть заявив, що «через деякий час Чехословаччина та Польща зникнуть з карти Європи тому, що в слов'янському світі майбутнє тільки за православними державами». У відповідь на це в нього був вилучений чехословацький паспорт. За Геровським і його соратниками було встановлено стеження. У лютому 1927 року він був позбавлений чехословацького громадянства і вигнаний з країни. Великий авторитет у Сербії дозволив йому продовжити свою кипучу діяльність там. Він заснував «Сербсько-Карпаторуський комітет», членами якого стали югославські політики, представники сербської православної церкви, творча інтелігенція, журналісти. У нього входили Костянтин Тімотіевіч, ін Воїслав Янчіч, Радослав Агатеновіч, Р. Тріфуновіч, Мірко Комненовіч, Мілош Мошколевіч і Григорій Божович. Підтримував він контакти з четниками, з російської еміграцією, з представниками влади. Чехословацький уряд намагався чинити на нього тиск, але безуспішно.

США

У 1930 році Олексій Геровський переїхав до США і оселився в Нью-Йорку. Там він продовжив боротьбу за надання Підкарпатської Русі автономії. Він увійшов у контакт з американськими русинами, співпрацював з Товариством російських православних братств в Пенсільванії, друкувався в газеті «Російський вісник». Через деякий час було створено «Карпаторуський союз», що об'єднує русинів США незалежно від віросповідання. Керувався він комітетом з 24 осіб, в якому православні та уніати були представлені порівну. У 1935 році Геровський став його генеральним секретарем. Головним завданням союзу було представлено об'єднання всіх політичних сил Підкарпатської Русі для досягнення автономії.