Борис Голбан: біографія

Біографія

Бурих (по-русски Борис) Брухман народився в 1908 році в Подільській губернії. У 1918 році, рятуючись від хвилі прокотилися Україною єврейських погромів, його родина з потоком біженців перебралася через Дністер і осіла в що стала румунської Бессарабії. Тут він закінчив школу і приєднався до комуністичного підпілля, взявши собі партійний псевдонімБорис Голбан.

Під час громадянської війни в Іспанії служив в інтернаціональній бригаді, а в 1938 році оселився у Франції. У вересні 1939 року Борис Голбан вступив в полк іноземних добровольців (r?giment de volontaires ?trangers) і після відступу регулярних частин французької армії в 1940 році потрапив у німецький полон. За сприяння підпільної релігійної мережі, організованої сестрою H?l?n, Голбану з групою ув'язнених вдалося втекти і він одразу приєднався до одного з розрізнених партизанських підрозділів, що складаються в основному з іноземних підданих. Тут він швидко набув значний авторитет завдяки своїй відчайдушній сміливості й висунувся в керівництво підрозділом.

У березні 1942 року Голбану вдалося об'єднати роз'єднані за етнічною ознакою бойові групи в районі Парижа в єдиний іммігрантський батальйон організації французьких вільних стрільців і партизанів ( Francs-Tireurs et Partisans de la Main ?O?uvre Immigr?e, або скорочено FTP-MOI -ФБСП МОЇ) під егідою французької комуністичної партії. Найчисленнішою етнічною групою в сформованому Голбаном батальйоні, що отримав назву batallion Libert?, були іспанці (близько п'ятисот осіб), за якими слідували італійці, польські євреї, вірмени і навіть деяке число втекли радянських військовополонених.

Голбан, відомий тоді під бойовими кличками «Роже» (Roger) і «Олів'є» (Olivier), стояв на чолі батальйону з березня 1942 до серпня (за деякими даними вересня) 1943 року. За цей час групою були проведені 92 бойові операції, включаючи різні акти саботажу, обстріли німецьких військових і 12 пущених під укіс вантажних поїздів. У серпні 1943 року Голбан був усунений від управління батальйоном через непокори наказам штабу, а керівництво групою перейшло до Мішеля Манушьяну (Мисак Манукян). Багато років по тому Голбан пояснював своє непокору нереальними вимогами, що висуваються керівництвом компартії до підрозділу. Між тим, у жовтні-листопаді того ж року 23 бойовики групи на чолі з Манушьяном (так звана «група Манушьяна») були заарештовані і після відкритого судового процесу, який увійшов в історію як «процес 23-х», 21 лютого 1944 22 з них були страчені. Єдина жінка в складі групи Манушьяна - Ольга Банчік - була вивезена до Німеччини й страчена окремо 10 березня в Штутгарті.

Борис Голбан брав участь у бойових операціях до звільнення Франції (він вважається відповідальним за викриття і ліквідацію в грудні 1943 року зрадив групу Манушьяна партизана). Після звільнення Парижа він служив командиром батальйону 51/22 французької армії і вийшов у відставку в червні 1945 року. У 1946 році він повернувся до Румунії, де в чині полковника почав службу в румунській армії, служив у дивізії «Тудор Владимиреску» і в 1960-х роках в ході однієї з чисток армії, зроблених Ніколає Чаушеску, був звільнений з лав збройних сил Румунії в чині генерала.

Після відставки працював майстром на заводі. У 1984 році емігрував до Франції і оселився в Парижі, де в тому ж році взяв участь у документальній стрічці режисера Mosco Boucault «Des terroristes ? la retraite ...» (терористи на пенсії) про долю колишніх учасників Опору. Картина була озвучена Сімоною Синьйорі і показана в кількох країнах (в IMDb). У 1989 році у видавництві Calmann-L?vy вийшов том спогадів Голбан «Testament» (Свідоцтво), а 8 травня 1994 року в спеціальній церемонії під Тріумфальною аркою Борис Голбан отримав орден Почесного легіону (L?gion d'Honneur) з рук президента Французької республіки Франсуа Міттерана. У вересні 2003 року - нагороджений M?daille de Vermeil.

Борис Голбан помер у паризькому передмісті Етампе (департамент Ессонн) 27 червня 2004 року.

Комментарии

Сайт: Википедия