Олексій Васильович Голоднов: біографія

Біографія

Народився в селянській родині. У сім'ї окрім Олексія було ще 8 дітей. У 1933 році, рятуючись від голоду, родина переїхала в Іванівську область, недалеко від Кінешмі. Закінчив 8 класів.

У 1943 році приписавши собі рік пішов добровольцем до армії. Був направлений мінно-кулеметне училище, але не встиг закінчити навіть прискорений курс. Курсантів рядовими відправили в бій на Курську дугу.

З літа 1943 року кулеметник Голоднов на фронті, в 234 гвардійському стрілецькому полку 76-ї гвардійської стрілецької дивізії 61-ї армії Центрального фронту. Звільняв місто Орел, відзначився в боях при форсуванні Дніпра.

28 вересня 1943 штурмова група з 10 чоловік повинна була переправився через Дніпро в районі села Миси Чернігівської області. Переправа проходила під сильним вогнем противника, до зайнятого ворогом берега дісталися тільки троє: Голоднов, Русаков і Болодурін. У бою на захопленому ними плацдармі Олексій особисто з свого кулемета знищив близько 25 гітлерівців. Бійці захопили у ворога гармату й кулемет, але і самі опинилися в оточенні. Ведучи вогонь зі свого і трофейної зброї, пустивши в хід гранати, відбили кілька атак фашистів. Товариші загинули.

Відволікаючи на себе сили противника десантники забезпечили переправу основних сил полку. За цей бій всіх трьох представили до звання Героя Радянського Союзу посмертно. Були розіслані похоронки.

Голоднов виявився живим, його знайшли в напівзруйнованому окопі з гранатою в руці, без свідомості, сильно контуженим. Поблизу лежала висаджена німецька гармата, а навколо до 50 фашистських трупів, тіла двох загиблих товаришів. Невпізнаним був оправлений в госпіталь. Після одужання повернувся на фронт. Знову був поранений. Потрапив до госпіталю в своєму місті, в Заволзькій. Тільки тут мати дізналася, що її син живий.

Воював на Центральному та Першому Прибалтійському фронтах. Навесні 1944 року Голоднов був спрямований у військове училище. Брав участь у Параді Перемоги 24 червня 1945 року.

Член КПРС з 1949 року.

Після війни Голоднов став офіцером, моряком. У 1946 році Олексій закінчив Вище інженерно-технічне училище, а потім, в 1957 році, 2-е морське військово-політичне училище. У 1972 році полковник Голоднов звільнений у відставку. Жив у місті-герої Києві.

Нагороди

• Орден Червоної Зірки,
• Орден Леніна,
• Орден Вітчизняної війни,
• Герой Радянського Союзу - указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року «за зразкове виконання завдань командування і проявлені мужність і героїзм у боях з німецько-фашистськими загарбниками» (№ 3566).

Пам'ять

• в Тольятті ім'ям Голоднова названа одна з вулиць міста,
• пам'ятник у місті-герої Києві на міському кладовищі «Берківці»,
• на батьківщині, в селі Хрящівка відкрита меморіальна дошка.
• Встановлено пам'ятник в м. Заволжск, на алеї героїв,

Комментарии

Сайт: Википедия