Про знаменитості
Клавіхо, Руї Гонсалес де: біографія
іспанський дипломат і мандрівник, камергер Енріке III і, пізніше, короля Леона Генріха III
У 1403 р. Енріке III, король Кастилії, поставив його на чолі посольства до Тамерлану. З листом короля Руї Гонсалес де Клавіхо відплив 22 травня з Кадіса і через Родос, Константинополь і Трапезунд добрався до вересня 1404 до Самарканда. Тут він залишався близько півроку, особисто ознайомився з положенням земель, що перебували під владою Тамерлана, з рідкісною спостережливістю помітив місцеві звичаї і живо описав їх. Після смерті Тамерлана в лютому 1405 посольство Клавіхо втратило сенс, і він відправився назад, повернувшись до Кастилії в березні 1406
Після кончини короля Леона Генріха III у 1407 р. старезний Клавіхо відійшов від державних справ і зайнявся будівництвом фамільного склепу в капелі монастиря Святого Франциска в Мадриді, де він і був похований. Склеп не зберігся; в кінці XV ст. його зруйнували при перебудові.
До теперішнього часу рукопис Клавіхо дійшла у двох списках, які зберігаються в Національній мадридської бібліотеці.
Щоденник, який вів Гонсалес Клавіхо протягом усіх трьох років своєї подорожі, відрізняється епічним спокоєм і становить великий інтерес. Щоденник цей уперше надруковано видавцем Арготе де Моліна з короткою анотацією на початку і кінці книги в "будинку Анре Пісціоне" в Севільї під заголовком «Життя і діяння великого Тамерлана, з описом земель його імперії» (ісп.«Vida y haza?as del Gran Tamorl?n, con la descripci?n de las tierras de su imperio y se?or?o »; Севілья, 1582). У Російській Федерації два примірники першого видання удавлетворітельной збереження є у Відділі рідкісних книг Російської державної бібліотеки в Москві. "Щоденник" Клавіхо неодноразово перевидавався на різних мовах. Перший переклад на російську мову з коментарями і його публікацію здійснив І. І. Срезневського; надрукований під заголовком: «Р. Г. де Клавіхо. Щоденник подорожі до двору Тимура в Самарканд в 1403-1406 рр.. »(СПб., 1881 - з 28-го тому« Збірника відділення російської мови і словесності академії наук »). Другий переклад, більш точний і забезпечений новітніми коментарями В.В. Бартольді, І.П. Петрушевского, Ф.І. Успенського та інших виконаний І.С. Міроковой і виданий з її "Передмовою" в Москві в 1990 р.
