Про знаменитості
Максим Федотович Гулий: біографія
03 березня 1905 - 23 травня 2007
відомий вчений, один із засновників радянської та української біохімії, організатор науки, Герой України
Доктор біологічних наук (1940), професор (1945), академік НАН України (Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології, біохімія тварин - 1957).
Біографія
Народився 3 березня 1905 року у с. Нова Басань (нині Бобровицького району Чернігівської області).
В останні роки жив у центрі Києва зі своєю донькою. Помер 23 травня 2007 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Освіта та діяльність
У 1925 році вступив до Київського зооветеринарний інститут, який закінчив у 1929 році.
У 1929-1932 роках - аспірант Київської сільськогосподарської академії.
З 1932 року діяльність Гулого М. Ф. пов'язана з Інститутом біохімії ім. О. В. Палладіна. Протягом майже 40 років Максим Федотович керував відділом біосинтезу і біологічних властивостей білка. У 1972-1977 роках очолював інститут, а потім виконував почесну функцію радника при його дирекції.
У 1957-1963 роках Гулий обирався віце-президентом Академії наук УРСР, протягом багатьох років був президентом Українського біохімічного товариства та головним редактором «Українського біохімічного журналу».
Учасник Великої Вітчизняної війни. У кінці жовтня 1941 року по телеграмі з Москви Максима Гулого відкликали до хімічної військової лабораторію - і аж до 1944 року він працював в тилу, спочатку в Троїцьку на Уралі, а потім у Москві - над розробкою протиотрут від німецьких бойових отруйних речовин. У зруйнованого Києва повернувся на початку 1944 року.
Сім'я
- Дружина - Марія Андріївна (1909-1995), дівоче прізвище Коломійченко.
- Онук - Максим Стріха (нар. 24 червня 1961).
- Батько - Федот Антонович (1870-1923).
- Діти - дочка Надія Максимівна (нар. 1936).
- Мати - Ганна Овсеевна (1874-1938).
Нагороди та звання
- Лауреат Державної премії України (1978, 1985).
- Заслужений діяч науки України (1956).
- Лауреат премії ім. О. Палладіна АН України (1974).
- Нагороджений радянськими орденами Леніна (1971) та Трудового Червоного Прапора (1954 і 1973); українським орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (02.2000).
- Герой України (03.03.2005, з врученням ордена Держави - за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вітчизняної науки, багаторічну плідну наукову і громадську діяльність та з нагоди 100-річчя з дня народження).
- Лауреат Сталінської премії (1952).