Михайло Іванович Алафузов: біографія

Біографія

З сім'ї морського офіцера. Учасник Першої світової і громадянської воєн, у царській армії дослужився до звання штабс-капітана.

На початку 1918 року був мобілізований до Червоної Армії. На питання, про те, як він може працювати чесно в червоних, він відповів:

Начальник оперативного управління Північно-Урало-Сибірського фронту (28.VII .- 30.VIII.18 р.), начальник штабу 3 армії (30.VIII.18 р.-1.19 р. і 2.V-5.XII.20 р.), в серпні-жовтні 1918 року командир цієї ж армії.

Член комісії з обліку і організації збройних сил Республіки (1.19 р.-IV.20 р.), помічник начальника штабу Південно-Західного фронту (6-28.XII.20 р.), начальник штабу Київського ВО.

• 1927-1935 начальник штабу Червонопрапорної Кавказької армії.
• 1921-1924 начальник штабу Московського ВО.
• 1924-1927 начальник штабу Північно-Кавказького ВО.

У 1935 році присвоєно звання комкора.

• 1935-1937 начальник кафедри організації та мобілізації Військової Академії Генерального Штабу.

Освіта - вища, закінчив Академію Генерального штабу.

Заарештовано 15 квітня 1937 за звинуваченням у шпигунстві, шкідництві та участі в контр-революційної терористичної організації. У свідченнях арештованого 22 травня маршала Тухачевського від 1 червня звинувачений у передачі відомостей німецькій розвідці.

Потрапив у так звані «сталінські списки» - підготовлені органами НКВС списки осіб, підлягають суду Військової Колегії Верховного Суду СРСР. У списку був віднесений до 1-ої категорії, що означало рекомендовану міру покарання розстріл. Список від 10 липня 1937 року, містить ім'я М. І. Алафузов, був завізований особисто Сталіним і Молотовим.

Засуджений 13 липня 1937 Військовою колегією Верховного суду СРСР за спрощеною процедурою (без виклику свідків) і в той ж дня розстріляний на Донському кладовищі.

Реабілітований 22.11.1960 рішенням ВКВС СРСР.

Нагороди

• орден Червоного Прапора (1928)
• орден Трудового Червоного Прапора ЗРФСР (1932)

Комментарии

Сайт: Википедия