Дульзона Андрій Петрович: біографія

Праці з мови поволзьких німців, німецької діалектології, методикою викладання німецької мови, індоєвропеїстика, пізніше - по мовам, культурі та історії корінних народів Сибіру (у тому числі кетского, селькупська, тюркським), топоніміці Сибіру.

Біографія

Народився у великій селянській родині поволзьких німців-колоністів у селі Прайс Новоузенськ повіту Самарської губернії (нині с. Краснопілля Рівненського району Саратовської області). У рідному селі отримав початкову освіту, яке продовжив в чоловічій гімназії м. Екатеріненштадта. Він захоплюється грецькою та латинською мовами, проявляє інтерес до порівняльної граматики індоєвропейських мов, набуває граматику розмовного китайської мови.

У молодості захоплювався археологією (інтерес до якої зберіг до кінця життя), брав участь у розкопках скіфських курганів.

Закінчивши шість класів гімназії, А.П. Дульзона продовжує вчитися заочно і працює в галузі народної освіти. Викладав в початкових школах Саратовський губернії, завідував дитячим будинком: з 1917 - вчитель Краснопільської двокласної школи; в 1918-1924 - позашкільний інструктор Рівненського повітового відділу народної освіти з краєзнавства; шкільний інструктор Пріваленского району; завідувач Краснопольським дитячим будинком; вчитель Рівненської 7-річної школи . У 1924 році вступив до Саратовського університету, який закінчив у 1929 році.

З середини 1920-х років інтенсивно займається німецької діалектологія і викладанням німецької мови в різних навчальних закладах тодішньої автономної республіки німців Поволжя. У 1931 р. А.П. Дульзона вступив до аспірантури при Московському науково-дослідному інституті мовознавства. Тут він слухає лекції видатних мовознавців: Р.І. Шора, М.М. Петерсона, І.М. Дурново, А.І. Селищева, Р.І. Аванесова, А.І. Смерніцкого, Н.Я. Марра, ідеї яких вплинули багато в чому на науковий ріст молодого вченого. У 1934 році захистив кандидатську ("Альт Урбахскій діалект"), в 1940 році - докторську дисертацію ("Проблема змішання діалектів за матеріалами говірки села Прайс"), робота Дульзона була високо оцінена В. М. Жирмунський. З 1940 року - професор Саратовського педагогічного інституту.

У 1934 році був заарештований за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності», але через рік звільнений. У жовтні 1941 році як етнічний німець депортований до Сибіру (при депортації була безповоротно втрачена його діалектологічної картотека). Перебував у Томську на спецобліку до 1954 року, в 1943 році був мобілізований для роботи на шахті, але з 1944 року отримав можливість працювати у Томському педагогічному інституті.

У Томську А. П. Дульзона, незважаючи на важке становище засланця в перші 13 років життя у цьому місті, зумів розгорнути надзвичайно плідну наукову і викладацьку діяльність в новій для себе галузі вивчення корінних народів Сибіру. Він був одним з ініціаторів археологічних розкопок сибірських курганів, організатором систематичних етнографічних та лінгвістичних експедицій на території Томської області та сусідніх регіонів, а також збору топонімічних даних. Під його керівництвом було защішено 45 кандидатських дисертацій, створена школа польовий лінгвістики, яка існує до цих пір. Ім'я А. П. Дульзона носить кафедра-лабораторія мов народів Сибіру в Томському державному педагогічному університеті.

Внесок у науку

У науковому доробку А. П. Дульзона найбільше значення мають його дослідження з мов народів Сибіру і з топоніміки Сибіру. Особливо важлива його монографія «Кетскій мова» (1968; Державна премія 1971 року), яка є одним з перших повних описів кетскій граматичної системи. Надзвичайно велика роль О. П. Дульзона в організації наукових досліджень у Томську й у створенні продуктивної наукової школи польовий лінгвістики, відомої своїми високими науковими стандартами і особливою ретельністю польової роботи.

Дульзона був головою Західно-Сибірського комітету з координації науково-дослідних робіт з комплексного вивчення давньої історії народів Західного Сибіру. Ініціатор проведення трьох Всесоюзних наукових конференцій з проблеми походження аборигенів Сибіру та їхніх мов (1958, 1969, 1973), член Бюро постійної комісії з суспільних наук АН СРСР (з 1959). Почесний член Міжнародного комітету з ономастичним наук (1972), член-кореспондент Товариства фінноугроведенія (Фінляндія, 1972).

Бібліографія

• Кетскій мову. Томськ, 1968.
• чулимські татари і їхню мову / / Уч. зап. ТГПІ. Томськ, 1952. Т. IX.
• Стародавні пересування кетів за даними топоніміки / / Изв. Всесоюзного Географічного товариства. 1962. № 6.
• Досвід етнічної прив'язки топонімів субстратного походження / / Уч. зап. Томського держ. ун-ту. Томськ, 1969. № 75.
• Тюрки Чулимі і їхнє ставлення до хакасам / / Уч. зап. Хакаського науково-дослідні. ін-ту мови, літератури та історії. Абакан, 1959. Вип. VII.
• Стародавні зміни народів на території Томської області за даними топоніміки / / Уч. зап. ТГПІ. Томськ, 1950. Т. 6.
• Етнічний склад древнього населення Західного Сибіру за даними топоніміки / / Матеріали XXV Міжнародного конгресу сходознавців. М., 1960.
• Кетскій топоніми Західного Сибіру / / Уч. зап. ТГПІ. Томськ, 1959. Т. XVIII.
• Давня мовна спільність в Центральній Азії / / Праці Томського держ. ун-ту. Томськ, 1968. Т. 197.
• Діалекти татар-аборигенів Томі / / Уч. зап. ТГПІ, Томськ, 1956. Т. XV.

Література про Дульзона

Галкіна Т.В., Ocіпoвa OA А.П. Дульзона. Томськ, 1995.

Комментарии

Сайт: Википедия