Про знаменитості
Григорій Яремович Євдокимов: біографія
радянський партійний і державний діяч
Член РСДРП з 1903 р., більшовик. Член ЦК РКП (б) у 1919-1920 рр.. і в 1923-1927 рр.. Секретар ЦК ВКП (б), член Оргбюро ЦК ВКП (б) з 1 січня 1926 по 9 квітня 1926 Член Президії ВЦВК у 1918 р. Член ЦВК СРСР, член Президії ЦВК СРСР у 1925-1927 рр..
Біографія
Народився в сім'ї міщанина. Російський. Закінчив міське училище і з 15 років працював матросом на річкових суднах. У 1903 році вступив в РСДРП. Вів революційну роботу серед трудового населення Києва та Павлодару. Вперше арештований в 1908 році. Рятуючись від переслідування поліції, в 1913 році виїхав до Петербурга, де знову піддавався арештам. У 1915 році заарештований і засуджений до адміністративної висилку в Верхоленскій округ Іркутської губернії, звідки втік.
У 1917 році - агітатор Петроградського комітету РСДРП (б). Брав участь у створенні загонів Червоної гвардії. Обирався членом Всеросійських Установчих зборів. У 1918-1919 рр.. - Учасник встановлення Радянської влади на Північно-Заході Росії, комісар промисловості Союзу комун Північної області. У роки Громадянської війни брав участь в обороні Петрограду. З 25 серпня 1920 по 10 травня 1921 р. - начальник Політичного відділу і член РВС 7-ї армії Західного фронту.
З 1922 по 1925 р. - голова Петроградського Ради професійних спілок. У 1923-1925 рр.. - Заступник голови Петроградської Ради і Економічного наради Г. Є. Зінов 'єва. Постановою ЦВК СРСР від 21.05.1925 р. «Про утворення Президії ЦВК СРСР» включений до складу Президії.
З вересня 1925 по 8 січня 1926 року - перший (відповідальний) секретар Ленінградського губкому ВКП (б). Будучи одним з найближчих соратників Г. Є. Зінов 'єва, Г. Є. Євдокимов активно брав участь у діяльності «нової опозиції». На XIV з'їзді ВКП (б) (грудень 1925 р.) «нова опозиція» була розгромлена, проте всі лідери опозиції були переобрані до складу ЦК. Після закінчення роботи з'їзду ЦК послав до Ленінграда групу комуністів для роз'яснення рішень з'їзду і викриття антипартійного поведінки лідерів «нової опозиції». У лютому 1926 Ленінградська губпартконференція відсторонила зинов'євської керівництво і обрала новий губком на чолі з С. М. Кірова.
1 січня 1926 на Пленумі ЦК ВКП (б) обраний секретарем ЦК ВКП (б), членом Оргбюро ЦК ВКП (б) і переведений на роботу до Москви. Після відбувся навесні 1926 об'єднання прихильників Л. Д. Троцького і Г. Є. Зінов 'єва Євдокимов стає активним учасником «об'єднаної опозиції». 9 квітня 1926 Г. Є. Євдокимов звільнений з посади секретаря та члена Оргбюро, 14 листопада 1927 виведений зі складу ЦК ВКП (б). Практично одночасно зі складу ЦК виведені й інші лідери троцькістсько-зінов'євського блоку. На XV з'їзді ВКП (б) у грудні 1927 р. Євдокимов виключений з партії.
У період 1927-1928 рр.. працює членом правління Центросоюзу, заступником голови Ульяновської губернської планової комісії. У червні 1928 р. визнав свої помилки і відновлений у ВКП (б). З 1929 року - голова Середньоволзька обласного-крайового союзу сільськогосподарської кооперації (м. Самара), член Правління Хлебожівотноводцентра, а потім - начальник Головного управління молочної промисловості Наркомату харчової промисловості СРСР.
8 грудня 1934 вдруге виключений з партії і заарештований. Був одним з головних обвинувачених на відкритому судовому процесі у справі «Московського центру», нібито пов'язаного з «Ленінградським центром», підготували і організували 1 грудня 1934 убивство С. М. Кірова. 16 січня 1935 Військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до восьми років тюремного ув'язнення. Через півроку знову притягнутий до відкритого процесу у справі «Антирадянського об'єднаного троцькістсько-зінов'євського центру» і 24 серпня 1936 засуджений до смертної кари. Розстріляний.
13 червня 1988 Пленумом Верховного суду СРСР реабілітований. 5 листопада 1988 рішенням КПК при ЦК КПРС поновлений у партії.
