Леопольд фон Захер-Мазох: биография

Певний час Захер-Мазох суміщав академічну кар'єру з літературною творчістю, бо літературна та видавнича діяльність не приносила йому достатнього прибутку. Після успіху у читачів роману «Дон Жуан з Коломиї» (1872) (написаного французькою мовою й опублікованого в одному з паризьких журналів) він вирішив повністю присвятити себе літературі.

У цей час Леопольд фон Захер-Мазох вступив в шлюб зі своєю палкою прихильницею Авророю Фон Рюмслін. Зарозуміла, егоїстична, жадібна до грошей, одягу та візитів у вищий світ, Аврора також почала писати, взявши собі псевдонім «Ванда фон Дунаєва» (ім'я героїні «Венери в хутрах»). Згодом вони разом підписувалися під низькопробними новелами прізвищем Захер-Мазох (без вказівки імені). Непомірні вимоги дружини привели письменника до злиднів і змусили зайнятися звичайним заробітчанством. Він опустився до рівня порнографії і почав писати невибагливі новели, одягаючи своїх героїнь у колоритні гуцульські кацабайки та хустки і присмачуючи розповідь батогами та канчуками, за що отримав характеристику «батько однієї перверсії». Довівши Леопольда фон Захер-Мазоха до такого стану, Аврора покинула його (згодом вона написала популярні у читачів мемуари «Повість мого життя»). Письменник потім одружився з гувернанткою своїх дітей, яка була молодша за нього на 20 років, і цей шлюб також не був вдалий.

В 1881 році Захер-Мазох оселився у Лейпцігу і решту життя провів у Німеччині.

Творчість Захер-Мазоха належить до епохи, коли на тлі розквіту промисловості, пишноти життя нової буржуазії та занепаду села, інтелігенція жила у світі, де поєднувалася ідеалізація сільського життя з матеріалістичними та епікурейськими тенденціями, а чуттєвість і кохання стали центром і метою людського життя. Переживання особистого життя Захер-Мазоха, який отримував патологічну сексуальну насолоду від підкорення фізичному та емоційному насильству з боку жінок, знайшли своє відображення у його творах. Майже автобіографічний характер носять романи «Розлучена жінка» (1870) і «Венера в хутрі» (1870) (в основу «розлученої жінки» лягло пережите й вистраждане з роману з Анною фон Коттвіц, а на «Венеру в хутрах» письменника надихнула інтрига з Фанні фон Пістор).

Тема знущання деспотичної жінки над слабким чоловіком постійно виникає також в історичних творах Захер-Мазоха і з плином часу стає настільки виразною, що 1886 року віденський психолог Ріхард фон Крафт-Ебінг називає сексуальну патологію , що характеризується отриманням задоволення від болю та підкорення, мазохізмом.

Твори Захер-Мазоха перекладалися на багато європейських мов і видавалися великими тиражами. Особливо популярний він був у Франції. Його творчість високо оцінювали Еміль Золя, Гюстав Флобер, Альфонс Доде, Александр Дюма-батько і Александр Дюма-син. У 1886 році з рук президента Франції Захер-Мазох прийняв орден Почесного легіону.

Останні роки свого життя Захер-Мазох провів у німецькому селищі Ліндхайм в Гессені, де й помер 9 березня 1895 року. Необичайность його долі не закінчилась і на цьому - як стверджують, урну з його прахом знищила пожежа 1929 року.

Захер-Мазох і Україна

Захер-Мазох відкрив для німецькомовної літератури народне життя Східної Європи. Захер-Мазох докладно вивчав мову, звичаї та перекази народів Галичини. Найкращі новели з народного життя входять до збірки «Галіцінскіе оповідання» (1876), «Єврейські оповідання» (1878), «Польські єврейські оповідання» (1886). Ці твори повні симпатії до нижчих верств населення Галичини.