Володимир Максовіч Золотухін: біографія

Біографія

У 1958 р. закінчив Донецьке музичне училище по класу фортепіано,

в 1963 р. - Харківську консерваторію по класу композиції Д. Л. Клебанова.

У 1963-1967 рр.. - Викладач кафедри теоретичних предметів Харківського інституту культури.

З 1967 р. - викладач кафедри композиції та інструментовки Харківського інституту мистецтв. Завідував кафедрою композиції та інструментовки у Харківському державному університеті мистецтв імені І. П. Котляревського.

Твори

• для скрипки і фортепіано - «Ноктюрн» (1958);
• для оpкестра - симфонія (1970), поема «Пам'яті невідомого солдата» (1963, 2 ред. 1967), Концертна увертюра (1966);
• для балалайки і фортепіано - «Інтермеццо» (1965 );
• для мецо-сопрано та камерного оркестру - арія «Вірність» (сл. С. Шумицький);
• для фортепіано - соната (1970);
• для гобоя і фортепіано - «Поема» (1960);
• для хору, соліста і оpкестра - пісня-поема «Вершники» (1966);
• концерти з оркестром - для фортепіано (1960), для скрипки (1965, 2 ред. 1973);
• для соліста і оркестру - балади: «До зірок» (сл. Л. Брянського, 1970), «Північний полюс» (сл. А. Житницького, 1969), «Батьківщини високі орбіти» (сл. М. Нагнибіди, 1972), «Монолог любові» (сл. Р. Левіна, 1971);

Автор романсів на слова А. Фета, І. Буніна, О. Пушкіна, Л. Українки, О. Блока, естрадної музики, пісень, в тому числі цикл «Пісні кохання» (сл. радянських поетів, 1972), музики для театру, музики для телебачення , в тому числі до постановки «Кінська прізвище» (за А. Чеховим, 1967).

Комментарии

Сайт: Википедия