Про знаменитості
Олексій Григорович Іванов: біографія
командир партизанської диверсійної групи, Герой Радянського Союзу
Біографія
Олексій Григорович Іванов народився в 1920 році в селі Новоолександрівка (Усть-Таркський район район, Новосибірська область). Російський. Кандидат у члени ВКП (б) з 1943 року. Закінчив 10 класів.
У 1938 році був призваний до лав Червоної Армії, де придбав спеціальність механіка.
З початку Великої Вітчизняної війни служив водієм танка. На початку липня 1941 року війська південно-західного фронту зайняли оборону на старому кордону. Танковий полк, в якому служив сержант Іванов, прикривав ділянку в районі Шепетівки. У цих боях полк втратив майже всі танки. Ворожим снарядом була підпалена бойова машина, на якій сержант Іванов А. Г. був механіком-водієм. Тільки одному вдалося вибратися з палаючого танка. Всі його товариші по екіпажу загинули.
Поблизу міста Первомайськ (Миколаївська область, Україна) потрапив в оточення, під час виходу з оточення потрапив у полон, у табір для військовополонених, звідки втік. Після цього, перш ніж потрапив у партизанський загін Одухи, був тричі заарештований, але кожного разу йому вдавалося втекти.
У січні 1942 року Іванов набрав Славутську підпільну організацію на чолі з Федором Михайловичем Михайловим, де організовував диверсії на залізниці. У середині травня 1942 підпільники здійснили свій перший диверсійний акт - підірвали залізничний міст між станцією Кривин і роз'їздом Бадуевка. Понад 700 гітлерівців загинули в результаті цієї диверсії. Всього підривна диверсійна група під командуванням Іванова пустила під укіс 32 ешелону. Група Іванова палила ворожі склади, громила поліцейські ділянки, знищували зрадників, руйнували залізничні колії. Протягом всього року на залізниці між Шепетівкою та Рівному гриміли вибухи. Тільки Іванов зі своєю групою знищив на цій ділянці вісім ворожих ешелонів. Коли почалися бої за Правобережну Україну партизани, в тому числі і з'єднання О.З. Одухи, отримали завдання зайняти місто Острог Рівненської області. У ніч на 13 січня партизани вийшли на вихідні рубежі. Іванов А. Г. командував ротою. Йому було доручено охороняти шосе північніше міста і не дати піти жодному гітлерівці. На світанку почався штурм. Лише небагатьом фашистам вдалося по болотах піти з Острога. Над містом гордо майоріло червоне знамено. Більше 20 днів, аж до приходу Радянської Армії, партизани утримували місто. В кінці 1943 року Іванов призначений начальником штабу нового диверсійного батальйону, що здійснив разом із з'єднанням партизанських загонів імені Ф.М. Михайлова рейд по західних областях України та Білорусії. На початку квітня 1944 року партизани знову опинилися в тилу противника і розгорнули активні дії в районі Ковель - Володимир - Волинський. 15 квітня з'єднання партизанських загонів під командуванням Антона Захаровича Одухи вступило в бої між річками Бук і Тур'я. Гітлерівцям вдалося оточити партизанів. Фашисти кинули проти них близько 30 танків, 50 літаків, обрушили вогонь десятків артилерійських і мінометних батарей. 24 квітня 1944 Іванов отримав наказ прикрити відхід партизанського з'єднання. Крім гранат і мін ніяких інших протитанкових засобів у партизанів не було.
Олексій Іванов у цих важких боях особисто знищив три танки. Рота партизан під його командуванням успішно виконала бойове завдання, це дало можливість з'єднанню форсувати річку Тур'я і вирватися з оточення.
У бою на наступний день, 25 квітня 1944 року, Іванов був важко поранений, після чого останньою гранатою підірвав себе і оточили його фашистів.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 серпня 1944 року за бойові подвиги в тилу ворога і особливі заслуги у справі розвитку партизанського руху на Україні Олексію Григоровичу Іванову посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У селі Новоолександрівка встановлено пам'ятник Герою Радянського Союзу - Олексію Григоровичу Іванову.
