Юрій Іллєнко: біографія

Біографія

Роки війни разом з родиною провів у евакуації в Сибіру (батько був на фронті). У 1960 закінчив ВДІК (керівники - Б. Волчек, С. Урусевський). Дебютував як оператор у фільмі Якова Сегеля «Прощайте, голуби» (1960). Працював на Ялтинській кіностудії, з 1963 - на кіностудії Довженка в Києві. Світову славу Ільєнко принесла операторська робота у фільмі С. Параджанова «Тіні забутих предків» (1964).

Режисерські роботи Ільєнко належать до школи українського поетичного кіно (Л. Осика та ін.) Вони відзначені преміями на міжнародних кінофестивалях.

З'являвся в декількох фільмах як актор («Вулиця Ньютона, будинок один», 1963). Виставлявся також як художник.

Обіймав радикально-націоналістичну політичну позицію - член ВО «Свобода».

Брати - Вадим Герасимович Іллєнко, кінооператор, і Михайло Герасимович Іллєнко, режисер.

Вибрана фільмографія

• «Вечір напередодні Івана Купали» (1968)
• «Солом'яні дзвони» (1987)
• «Легенда про княгиню Ольгу »(1983)
• « Лісова пісня. Мавка »(1981, за Лесею Українкою)
• « Партитура Христа. До мажор »(1996)
• « Мріяти і жити »(1974, за сценарієм Івана Миколайчука)
• « Десь є син »(1962)
• «Криниця для спраглих» (1965)
• «Лебедине озеро. Зона »(1990, за сценарієм С. Параджанова, сир ФІПРЕССІ на Канському МКФ)
• « Білий птах з чорною ознакою »(1971, перша премія Московського МКФ, премія МКФ у Сорренто, оператор - Вілен Калюта)
• «Молитва про гетьмана Мазепу» (2002)

Педагогічна діяльність

З 1986 - завідувач кафедрою кінорежисури та кінодраматургії Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, професор.

Книги

• «Парадигма кіно». Київ: Абрис, 1999

Визнання

Народний артист України. Член Академії мистецтв України (1996).

Комментарии

Сайт: Википедия