Про знаменитості
Еміль Калужняцький: біографія
польський філолог
Учитель гімназії в Жешові, професор слов'янської філології в Чернівецькому університеті. Крім ряду статей у «Archiv f?r slavische Philologie» Ягича, надрукував «Огляд слов'яно-російських пам'ятників мови та писемності, що знаходяться в бібліотеках і архівах львівських» (Київ, 1877); «Молдавські та мултанскіе документи з львівських міських архівів» (пол.«Dokumenta Moldawskie i Multa?ske z archivuw miasta Lwowa»; Львів, 1878), «Історичний огляд графіки та орфографії польської мови» (нім.«Historische Uebersicht der Graphik und der Orthographie der Polen»; Відень, 1882); «До питання про давньослов'янської тайнопису» (нім.«Beitr?ge zur ?lteren Geheimschrift der Slaven»; Відень, 1883); «Житіє Мойсея Угрина, написане кіевопечерскім ченцем Полікарпом» ( пол.«Polikarpa mnicha Kijowskich pieczar ?ywot Moj?esza W?grzyna»; Львів, 1884); «До бібліографії церковно-слов'янських друкованих видань в Росії» (СПб., 1886); «Ігумена Натанаїла книга про віру, її джерела й значення в історії південно-російської полемічної літератури »(« Читання в Заг. іст. та ін рос. »М., 1886, кн. IV). Особливе значення має підготовлене Калужняцький видання Путенского Євангелія - ??апракос, що зберігається в базиліанському монастирі Путна (Буковина), за палеографічними даними відноситься до кінця XIII або першій половині XIV століття («Monumenta linguae palaeoslovenicae. T. I: Evangeliarium Putnanum»; Відень, 1888) . Це євангеліє особливо цікаво явними слідами української мови. У великому латинською введення Калужняцький, серед іншого, робить кілька загальних зауважень з питання про ставлення української мови до російської мови і не визнає за першим значення самостійного мови.
