Анатолій Іванович Кітов: біографія

Біографія

Анатолій Іванович Кітов народився 9 серпня 1920 року в місті Куйбишеві (нині Самара). У 1921 з батьками переїхав до Ташкента. Анатолій Кітов був чемпіоном Ташкента з гімнастики, займався авіамоделізмом, брав участь у змаганнях з тенісу, плавання та шахів, в школі виявляв видатні здібності з математики. У 1939 році після закінчення середньої школи із золотою медаллю він вступив на фізико-математичний факультет Середньо-Азіатського державного університету (САГУ). Провчившись в університеті всього три місяці, він був покликаний рядовим в Червону армію. У подальшому А. І. Кітов за особистим розпорядженням маршала К. Є. Ворошилова був зарахований на навчання в Ленінградське артилерійське училище. З початку Великої Вітчизняної війни, в липні 1941 року він достроково випущений з училища і направлений на Південний фронт командиром артилерійського взводу.

Після війни в 1945 році він поступив на балістичний факультет Артилерійській академії ім. Ф. Е. Дзержинського (нині імені Петра Великого) в 1950 році, склав усі іспити за перший курс і був прийнятий одразу на другий курс. Паралельно з навчанням в артилерійській академії відвідував лекції на мехматі МДУ, зокрема, семінар академіка О.М. Колмогорова. Академію він закінчив у 1950 році із золотою медаллю.

У 1950-1952 роках працював науковим референтом в Міністерстві оборони СРСР, в 1952 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Програмування завдань зовнішньої балістики ракет далекої дії». У 1952-1953 рр.. начальник відділу обчислювальних машин в Академії артилерійських наук, потім працював військпредом СКБ-245 Міністерства машинобудування і приладобудування СРСР (згодом НІІЦЕВТ).

У 1955 році він разом з С. Л. Соболєвим і А. А. Ляпуновим опублікував статтю «Основні риси кібернетики» в журналі «Питання філософії», що стала важливою теоретичною віхою у розвитку радянської кібернетики.

У 1954 році Анатолій Іванович Кітов очолив створений ним головний обчислювальний центр Міністерства оборони СРСР (ОЦ-1, пізніше став ЦНДІ-27 МО СРСР). У цьому обчислювальному центрі А. І. Китову вдалося створити сильний науковий колектив фахівців в галузі математичних методів, алгорітмірованія, розробки та впровадження складних програмних комплексів, а також інженерів галузі експлуатації обчислювальної техніки. Під його керівництвом у стінах ПЦ було організовано безперервне навчання і фахівців, і молодих співробітників - часто випускників престижних навчальних закладів - мехмату МГУ, військової інженерної академії ім. Дзержинського, МЕІ та інших ВНЗ. Сам А. І. Кітов викладав основи програмування для цифрових ЕОМ.

Під керівництвом О. І. Китова у ВЦ-1 МО СРСР була розроблена ЕОМ «М-100», що була на той момент самої швидкодіючої ЕОМ у СРСР, був створений відділ математичної підтримки проектування цієї ЕОМ, що складається з декількох робочих груп . А. І. Кітов один з перших в СРСР усвідомив важливість створення інформаційних систем і націлив колектив свого ВЦ на їх розробку. Він був ініціатор наукових робіт, що проводяться у ВЦ-1 МО СРСР, з математичної лінгвістики і машинного перекладу.

На початку 1956 року А. І. Кітов опублікував у видавництві «Радянський Радіо» монографію «Електронні цифрові машини» , що стала в той час першою такого роду книгою в СРСР і поміченою зарубіжними фахівцями в області обчислювальної техніки. Пізніше в 1956 році видавництвом Артилерійської інженерної академії ім. Ф. Е. Дзержинського була випущена А. І. Китова, Н. А. Криницького і П. Н. Комолова «Елементи програмування», а в 1959 році вийшла в світ 600-сторінкова книга «Електронні цифрові машини та програмування», написана А . І. китів у співавторстві з Н. А. Криницький, що стала популярним підручником в університетах та інженерних вузах СРСР.

Комментарии