Про знаменитості
Артур Чарльз Кларк: біографія
англійський письменник, вчений, футуролог і винахідник, найбільш відомий спільною роботою зі Стенлі Кубриком зі створення культового науково-фантастичного фільму «Космічна одіссея 2001»
Артура Кларка, Айзека Азімова і Роберта Хайнлайна називають «великою трійкою» наукових фантастів, як зробили великий вплив на жанр в середині XX століття.
Біографія
Народився 16 грудня 1917 в місті Майнхед, графство Сомерсет. Закінчивши школу, у 1936 році переїхав до Лондона, де був прийнятий на посаду аудитора в казначействі і вступив до Британської міжпланетний суспільство, яке однією зі своїх цілей ставило пропаганду ідеї космічних польотів; в 1940-1950-ті роки двічі обирався його головою. Один із засновників та активістів британського фендому.
З початком Другої світової війни був покликаний в Королівські ВПС, служив в званні лейтенанта, брав участь у розробці радарної системи для спрощення пілотам навігації в складних погодних умовах, про що написав напівдокументальний роман «укатати шлях» («Glide Path»), виданий в 1963 році. Після війни з відзнакою закінчив Королівський коледж в Лондоні за спеціальностями фізика і математика.
У 1956 році Кларк перебрався в Шрі-Ланку, а згодом отримав громадянство Шрі-Ланки.
Артур Кларк - лауреат премії Калінгі за досягнення в популяризації науки (1962). Відомий письменник, він видав грант, на який була заснована британська літературна нагорода за кращий науково-фантастичний роман - премія Артура Кларка.
У 1989 році він був нагороджений Орденом Британської імперії.
Останні роки Артур Кларк прожив в Коломбо, столиці Шрі-Ланки. Там він брав участь у створенні серії телепередач, присвячених легендам і міфам сучасності.
У 1998 році англійська королева Єлизавета II подарувала Кларку рицарське звання.
В останні роки життя Артур Кларк важко хворів (за деякими даними, розсіяним склерозом), внаслідок чого змушений був перейти до співпраці з іншими письменниками. За кілька днів до своєї смерті він встиг відрецензовані рукопис роману «Остання теорема» над якою він працював разом з Фредріком Полом. Книга вийшла вже після смерті Артура Кларка. Письменник помер 19 березня 2008 через проблеми з диханням, що з'явилися у нього з виявленим ще в 1960-і роки постполіоміелітного синдромом. Хоч Артур Кларк позитивно ставився до ідеї кріоніки, але сам після смерті заморожений не був. Його похорони пройшли 22 березня про традиційному шрі-ланкійських обрядом. На церемонії були присутні тисячі людей серед них молодший брат Кларка Фред і його прийомна шрі-ланкійська сім'я.
Внесок у розвиток науки і техніки
У 1945 році в статті «Неземні ретранслятори» («Extra-Terrestrial Relays»), опублікованій в жовтневому номері журналу «Wireless World», Кларк запропонував ідею створення системи супутників зв'язку на геостаціонарних орбітах, які дозволили б організувати глобальну систему зв'язку. Ця ідея згодом була реалізована і забезпечила створення у другій половині XX століття практично всіх глобальних систем комунікації, в тому числі Інтернету. Геостаціонарну орбіту також називають орбітою Кларка. Згодом Кларк на питання, чому він не запатентував винахід (що було цілком можливо), відповідав, що не вірив у можливість реалізації подібної системи за свого життя, а також вважав, що подібна ідея повинна приносити користь усьому людству.
У 1954 році Кларк у листі до директора відділу науки американського національного Бюро Погоди Гаррі Векслеру припустив, що орбітальні супутники можна буде використовувати для прогнозу погоди. Ідея була підтримана і згодом реалізована.
← предыдущая следующая →
