Наши проекты:

Про знаменитості

Микола Сергійович Клименко: біографія


Микола Сергійович Клименко біографія, фото, розповіді - учасник Великої Вітчизняної війни, командир танкового батальйону 51-ї гвардійської танкової бригади

учасник Великої Вітчизняної війни, командир танкового батальйону 51-ї гвардійської танкової бригади

Біографія

Народився 17 грудня 1914 року в с. Александpовка Області Війська Донського (нині Азовського pайона Ростовської області). Російський. Закінчив Новочеркаський технікум механізації сільського господарства. Працював автомеханіком МТС в колгоспі.

Закінчив Белокалітвенскую військову піхотну школу. На фронті Великої Вітчизняної війни з вересня 1941 року. Член ВКП (б) з 1941 року. Воював під Москвою, був нагороджений медаллю «За відвагу». Був поранений і відправлений в госпіталь. Потім повернувся і воював на Північному Кавказі.

У вересні 1943 року танкові частини отримували нові бойові машини. Прибув туди і старший лейтенант Клименко. Микола Сергійович серед безлічі машин вибрав танк з написом «Єйський колгоспник». Комбригу свій вибір пояснив так: цей танк від сусідів по землі. Бойова машина у складі 138-го окремого танкового батальйону 49-ї армії Західного фронту і 2-ї гвардійської танкової бригади тридцять третього армії Білоруського фронту брала участь у боях за визволення Білорусії. В одному з боїв екіпаж Клименко знищив три ворожих танки. Під Диманова «Єйський колгоспник» був підбитий у важкому бою. З усього екіпажу вцілів лише Н. С. Клименко.

Танковий батальйон 51-ї гвардійської танкової бригади (3-я гвардійська танкова армія, 1-й Український фронт) під командуванням гвардії майора М. С. Клименко 16 квітня 1945 року в ході Берлінської операції в числі перших форсував р.. Нейсе в районі м. Форст (Німеччина). Стрімко переслідуючи противника, з ходу увірвався до Берліна. У складних умовах вуличного бою домігся тісної взаємодії танків з піхотою, розчистив їй шлях до центру міста. 25 квітня 1945 був тяжко поранений, але залишався в строю до виконання бойового завдання.

З грудня 1945 року - у відставці. Жив у рідному селі. Працював головою і заступником голови колгоспу, інженером з техніки безпеки.

Помер 20 травня 2004 року і похований на батьківщині в селі Александpовка.

Нагороди

  • Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки і Червоного Прапора.
  • Медалі, серед яких медаль «За відвагу».
  • Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (27.06.1945).

Комментарии

Сайт: Википедия